Тричастинков поля як метод опису баронв у процесах розсяння

Анотацiя

В роботi ми пропонуємо модель, у межах якої одночасно можна описати утримання кваркiв усерединi протону i взаємодiю цих кваркiв iз кварками iншого адрону. Для цього використовується модель тричастинкового бiспiнорного поля. Таке поле на вiдмiну вiд звичайного одночастинкового поля розглядається не на просторi Мiнковського, а на пiдмножинi тензорного добутку трьох просторiв Мiнковського, яка характеризується рiвнiстю часових координат трьох подiй (пiдмножина одночасностi). Таку пiдмножину неможливо видiлити Лоренц iнварiантним способом. Але внаслiдок закону перетворення багаточастинкового поля, при переходi вiд однiєї iнерцiйної системи вiдлiку до iншої, динамiчнi рiвняння для тричастинкового поля узгоджуються iз принципом вiдносностi. Взаємодiя мiж кварками вводиться шляхом вимоги локальної $SU_{c}\left(3\right)$ iнварiантностi. Але в роботi запропоновано бiльш загальний спосiб досягнення цiєї iнварiантностi нiж замiна в лагранжiанi звичайних похiдних на коварiантнi. Застосована процедура приводить до двоiндексного тензорного калiбрувального поля, як по лоренцевим, так i по внутрiшнiм iндексам. Обговорюється зв’язок цього поля iз зв’язаними станами глюонiв - глюболами. Показано, що це глюбольне поле може бути представлено в видi суми двох доданкiв: класичного поля, яке грає роль потенцiйної енергiї взаємодiї кваркiв у протонi i поля, що вiдповiдає квантовим флуктуацiям навколо класичного поля, i описує взаємодiю кваркiв протона з iншими адронами. Для поля, що визначає потенцiйну енергiю взаємодiї кваркiв отримано динамiчне рiвняння. Показано, що це рiвняння має розв’язки, якi вiдповiдають конфайнменту кваркiв.

Одеський нацiональний полiтехнiчний унiверситет,
  проспект Шевченка 1, Одеса, 65000, Україна

1 Вступ

На наш погляд, у квантовiй теорiї поля iснує принципова проблема. Суть цiєї проблеми полягає в тому, що оператори, за допомогою яких можна побудувати фокiвський стан системи взаємодiючих частинок [1, 2, 3, 4] вiдрiзняються вiд операторiв квантованих полiв. Так вiдбувається тому, що оператори польових функцiй визначенi на просторi Мiнковського i, вiдтак, у довiльнiй системi вiдлiку залежать вiд часу. Внаслiдок цього, такi оператори, дiючи на фокiвський стан змiнюють не тiльки числа заповнення одночастинкових станiв, але й часову залежнiсть стану. I ця змiна вiдбувається незалежно вiд оператора часової еволюцiї. В той же час, для системи взаємодiючих частинок, залежнiсть стану вiд часу не може бути зведена до залежностей вiд часу одночастинкових станiв, i визначається виключно оператором часової еволюцiї. Визначення чисел заповнення одночастинкових станiв, у цьому випадку, потребуватиме вiддiлення часової залежностi вiд залежностей решти динамiчних змiнних, з подальшим розкладом цiєї останньої залежностi по добутках одночастинкових станiв [5]. Таким чином, ми отримаємо оператори, дiя яких змiнює залежнiсть стану вiд чисел заповнення, але не змiнює безпосередньо залежнiсть стану вiд часу. Тобто, вони змiнюють залежнiсть стану вiд чисел заповнення, а вже як наслiдок змiни цiєї залежностi, дiючи на такий змiнений стан оператором часової еволюцiї, ми отримаємо змiну його залежностi вiд часу. Тим самим, вони вiдрiзняються вiд утворюючих елементiв алгебри польових операторiв i незрозумiло за якими правилами цi оператори повиннi переставлятися. Тому, дiя польових операторiв i оператора часової еволюцiї на елементи простору Фока системи взаємодiючих частинок стає невизначеною. Цю ситуацiю можна добре прослiдкувати на прикладi вiдомого методу Тамма-Данкова [6, 7, 8, 9]. В роботi [6] розглянута нами проблема iгнорується внаслiдок того, що iгнорується як залежнiсть вiд часу фокiвського стану, так i залежнiсть вiд часу польових операторiв. Тодi, оператори, за допомогою яких виражається стан i оператори, що входять в гамiльтонiан в обох випадках виявляються функцiями вiд iмпульсу. В роботi [6] їх переставляють за одночасними переставними спiввiдношеннями [4], що формально дозволяє визначити дiю гамiльтонiану на стан i розв’язувати для нього задачу на власнi значення. Однак, на наш погляд, такий пiдхiд є помилковим, тому що оператори народження, за допомогою яких будується стан, народжують частинку з певним тривимiрним iмпульсом, тобто збiльшують вiдповiдне число заповнення в розкладi координатної частини стану по одночастинкових станах, власних для iмпульсу. Польовi оператори народження, якi в представленнi взаємодiї також залежать вiд тривимiрного iмпульсу, народжують частинку не тiльки з таким iмпульсом, а ще й з певною енергiєю, яка повнiстю визначається цим тривимiрним iмпульсом. Тому, це є рiзнi операторнозначнi функцiї вiд тривимiрного iмпульсу i переставляти їх за переставними спiввiдношеннями для операторiв одного й того самого поля не має пiдстав. Взагалi, будь-який польовий оператор, виходячи з координатного представлення, якщо застосувати для нього перетворення Фур’є, буде народжувати або знищувати частинку не тiльки з якимось iмпульсом, а й iз якоюсь енергiєю. Це добре видно в роботi [10], де багаточастинковi ефекти розглядаються за допомогою звичайних одночастинкових польових операторiв. Зазначенi проблеми проявляються в роботах [7, 9], в яких метод Тамма-Данкова намагаються сформулювати Лоренц-коварiантним чином. Це миттєво призводить до розгляду багаточасових амплiтуд ймовiрностi. Нашу точку зору щодо неможливостi застосування багаточасового опису в релятивiстськiй квантовiй теорiї ми докладно виклали в роботi [11].

В тих задачах, в яких початковий i кiнцевий стан можна сформувати з вiльних квантiв взаємодiючих полiв, як наприклад, у задачах розсiяння лептонiв, вказана проблема не виникає, бо якщо частинки не взаємодiють, їх одночастинковi стани можна зсувати в часi поодинцi, незалежно один вiд одного, i тодi такий стан можна виразити, дiючи польовими операторами на вакуум i переставляючи далi iз тими ж польовими операторами, що входять в оператор часової еволюцiї. При цьому, матимемо динамiчну модель, що призведе до збереження суми одночастинкових енергiй-iмпульсiв, що в цьому випадку вiдповiдає експерименту.

Але в задачах розсiяння адронiв, кварки всерединi адронiв сильно взаємодiють як в початковому станi, так i в кiнцевому. Тому, розглянута проблема стає суттєвою. На сьогоднiшнiй день при описi процесiв з адронами, цю проблему обходять роздiляючи процес розсiяння на стадiї [12, 13], i описуючи кожну стадiю окремо за допомогою розробленого спецiально для неї пiдходу. Зокрема, вихiднi адрони, зазвичай, представляють за допомогою партонної моделi [14]. Такий пiдхiд не може вважатися задовiльним розв’язком вказаної проблеми. По-перше, адрон замiнюється системою невзаємодiючих частинок i, таким чином, в задачу штучно вводяться одночастинковi енергiї-iмпульси. По-друге, партонна модель оперує не амплiтудами, а ймовiрностями [15, 16] i тому такої конструкцiї як оператор народження партону, або лагранжiан партонного поля, в межах цiєї моделi, не може бути в принципi. Тому, партнонна модель це скорiше спосiб феноменологiчно обiйти розглянуту проблему, нiж її розв’язати. Те ж саме можна сказати щодо стадiї адронiзацiї [12, 13]. Оскiльки, оператор взаємодiї полiв мiстить дельта-функцiю, що забезпечує збереження сум одночастинкових енергiй-iмпульсiв [17, 18], то як наслiдок, i оператор часової еволюцiї буде забезпечувати лише зберiгання суми одночастинкових енергiй-iмпульсiв, в той час як для адронiв не iснує одночастинкових енергiй-iмпульсiв i в експериментi зберiгається лише сумарний чотиривектор енергiї-iмпульсу адронiв. Цей висновок, мабуть, не залежить вiд методу розрахунку оператора часової еволюцiї. Дiйсно, часова залежнiсть виробляючого функцiонала цього оператора [3] з’являється лише через його одночастинковi аргументи [19]. Якщо застосувати для цих аргументiв перетворення Фур’є, i перейти вiд оператора часової еволюцiї до оператора розсiяння, то ядра оператора розсiяння, що описують вiдображення мiж пiдпросторами простору Фока, якi вiдповiдають рiзним частинкам [3] будуть мiстити дельта-функцiї вiд рiзницi сум одночастинкових енергiй-iмпульсiв у початковому i кiнцевому станах. Тому, навiть, якщо б вдалося точно розрахувати континуальний iнтеграл, що виражає оператор часової еволюцiї, мабуть, це не допомогло б описати адронiзацiю кваркiв i глюонiв. З цiєї точки зору зрозумiло, що в цьому сенсi не допоможуть ґратковi розрахунки [20, 21, 22, 23]. Фактично, такi розрахунки є способом наближеного розрахунку континуального iнтегралу, за допомогою якого виражається оператор розсiяння, пов’язаний iз амплiтудою переходу з одного стану невзаємодiючих частинок до iншого стану також невзаємодiючих частинок.

В роботах [24, 11] було запропоновано метод багаточастинкових полiв для опису двочастинкових зв’язаних станiв - мезонiв i зв’язаних станiв калiбрувальних бозонiв. В цих роботах, а також в [25, 26] було наведене мотивування цього методу i проаналiзованi вiдмiнностi вiд iнших пiдходiв до опису зв’язаних станiв кваркiв i глюонiв у процесах розсiяння адронiв. Опис експериментiв iз розсiяння, в яких у початковому станi використовуються розiгнанi протони, потребує побудови аналогiчної моделi для трикваркових систем. Подiбна модель вже розглядалася в роботi [25] i навiть застосовувалася в роботi [27] для опису пружного розсiяння протонiв. Однак, у згаданих роботах [24, 11] було запропоновано бiльш послiдовний варiант методу багаточастинкових полiв. Метою цiєї роботи є опис трикваркової системи в межах цього пiдходу. В усiх подальших обчисленнях використовується система одиниць, у якiй дiя i гранична швидкiсть передачi взаємодiї безрозмiрнi, i всi величини домножуються на такi комбiнацiї константи Планка $\hbar$ i граничної швидкостi $c$, щоб отримати ступенi довжини.

2 Пiдмножина одночасностi i скалярний добуток на цiй пiдмножинi

Розглянемо спочатку систему трьох невзаємодiючих фермiонiв, а потiм врахуємо взаємодiю мiж ними, яка призводить до утворення зв’язаного стану. Всi подiї, якi можуть вiдбуватися з такою системою описуються тензорним добутком трьох просторiв Мiнковського. Кожну точку такого тензорного добутку можна охарактеризувати за допомогою дев’ятивимiрного стовпця виду:

$${{z}^{a}}=\left(\begin{matrix}x_{1}^{0}\\ x_{1}^{1}\\ x_{1}^{2}\\ x_{1}^{3}\\ x_{2}^{0}\\ x_{2}^{1}\\ x_{2}^{2}\\ x_{2}^{3}\\ x_{3}^{0}\\ x_{3}^{1}\\ x_{3}^{2}\\ x_{3}^{3}\\ \end{matrix}\right).$$ (1)

Тут нижнi iндекси означають номера частинок, а верхнi - вiдповiднi часовi або просторовi координати у просторi Мiнковського кожної частинки. Той факт, що частинки тотожнi i насправдi не мають номерiв можна врахувати, як зазвичай, накладаючи вiдповiднi умови симетрiї на залежностi вiд цих координат. Розглянемо лiнiйний простiр стовпцiв (1) i введемо на ньому скалярний добуток:

$$\left\langle z|z\right\rangle=\frac{1}{3}\left(g_{{{a}_{1}}{{a}_{2}}}^{Minc}x_{1}^{{{a}_{1}}}x_{1}^{{{a}_{2}}}+g_{{{a}_{1}}{{a}_{2}}}^{Minc}x_{2}^{{{a}_{1}}}x_{2}^{{{a}_{2}}}+g_{{{a}_{1}}{{a}_{2}}}^{Minc}x_{3}^{{{a}_{1}}}x_{3}^{{{a}_{2}}}\right).$$ (2)

Тут $g_{{{a}_{1}}{{a}_{2}}}^{Minc}-$ тензор Мiнковського. Далi, зручно буде розглядати цей лiнiйний простiр у координатах Якобi:

$$\begin{split}&x_{1}^{a}={{X}^{a}}-\frac{1}{3}y_{1}^{a}-\frac{1}{2}y_{2}^{a}\\ &x_{2}^{a}={{X}^{a}}-\frac{1}{3}y_{1}^{a}+\frac{1}{2}y_{2}^{a}\\ &x_{3}^{a}={{X}^{a}}+\frac{2}{3}y_{1}^{a}\\ \end{split}$$ (3)

В цих координатах скалярний добуток (2) приймає вид:

$$\left\langle z|z\right\rangle=g_{{{a}_{1}}{{a}_{2}}}^{Minc}\left({{X}^{{{a}_{1}}}}{{X}^{{{a}_{2}}}}+\frac{2}{9}y_{1}^{{{a}_{1}}}y_{1}^{{{a}_{2}}}+\frac{1}{6}y_{2}^{{{a}_{1}}}y_{2}^{{{a}_{2}}}\right).$$ (4)

Квантовий стан системи, що розглядається, описуватиметься стовпцем простору Фока, у якого вiдмiнна вiд нуля лише тричастинкова компонента. Квадрат модуля цiєї компоненти має сенс сумiсної густини ймовiрностей результатiв вимiрювання динамiчних змiнних трьох частинок, проведеного одночасно вiдносно тiєї системи вiдлiку, вiдносно якої проводиться вимiрювання. Принциповiсть питання щодо одночасностi докладно обговорена в роботах [11, 28]. Таким чином, фокiвський стан розглядається не на лiнiйному просторi стовпцiв (1), а на його пiдмножинi, що визначається спiввiдношеннями:

$$y_{1}^{0}=0,y_{2}^{0}=0,$$ (5)

якi називатимемо далi пiдмножиною одночасностi. Також введемо позначення:

$${{\vec{y}}_{1}}=\left(y_{1}^{1},y_{1}^{2},y_{1}^{3}\right),{{\vec{y}}_{2}}=\left(y_{2}^{1},y_{2}^{2},y_{2}^{3}\right).$$ (6)

Множину цих величин будемо далi називати внутрiшнiми координатами динамiчної системи, що розглядається. Тричастинкову компоненту фокiвського стовпця позначимо ${{\Psi}_{3}}\left(X,{{{\vec{y}}}_{1}},{{{\vec{y}}}_{2}}\right)$. Тут ми позначили як $X$ четвiрку чисел ${{X}^{0}},{{X}^{1}},{{X}^{2}},{{X}^{3}}$.

Точку пiдмножини одночасностi можна охарактеризувати десятивимiрним стовпцем:

$$q=\left(\begin{matrix}{{X}^{0}}\\ {{X}^{1}}\\ {{X}^{2}}\\ {{X}^{3}}\\ y_{1}^{1}\\ y_{1}^{2}\\ y_{1}^{3}\\ y_{2}^{1}\\ y_{2}^{2}\\ y_{2}^{3}\\ \end{matrix}\right).$$ (7)

Для таких стовпцiв введемо скалярний добуток так, щоб вiн спiвпадав iз (4) у випадку, коли виконується умова одночасностi (5).

$$\left\langle q|q\right\rangle={{g}_{{{a}_{1}}{{a}_{2}}}}{{q}^{{{a}_{1}}}}{{q}^{{{a}_{2}}}},{{g}_{{{a}_{1}}{{a}_{2}}}}=\left(\begin{matrix}1&0&0&0&0&0&0&0&0&0\\ 0&-1&0&0&0&0&0&0&0&0\\ 0&0&-1&0&0&0&0&0&0&0\\ 0&0&0&-1&0&0&0&0&0&0\\ 0&0&0&0&-{9}/{2}\;&0&0&0&0&0\\ 0&0&0&0&0&-{9}/{2}\;&0&0&0&0\\ 0&0&0&0&0&0&-{9}/{2}\;&0&0&0\\ 0&0&0&0&0&0&0&-6&0&0\\ 0&0&0&0&0&0&0&0&-6&0\\ 0&0&0&0&0&0&0&0&0&-6\\ \end{matrix}\right)$$ (8)

Звичайно, пiдмножину одночасностi неможливо видiлити Лоренц-iнварiантним способом i у кожного iнерцiйного спостерiгача така пiдмножина своя. Як докладно показано в [11] це не протирiчить принципам теорiї вiдносностi. Так вiдбувається тому, що виходячи iз принципу вiдносностi, якщо один iнерцiйний спостерiгач проводячи вимiрювання над певною квантовою системою повинен робити їх одночасно вiдносно себе, то й кожен iнший iнерцiйний спостерiгач повинен робити свої вимiрювання одночасно вiдносно себе. Тому, рiзнi iнерцiйнi спостерiгачi не можуть скористатися для своїх вимiрювань однiєю й тiєю ж системою подiй. Як вiдомо, перетворення Лоренца пов’язують координати однiєї i тiєї ж подiї в рiзних iнерцiйних системах вiдлiку. Оскiльки, при вимiрюваннях рiзнi спостерiгачi повиннi реалiзовувати рiзнi подiї, то й координати цих подiй не повиннi пов’язуватися перетвореннями Лоренца. Також в [28, 11] показано, що залежнiсть фокiвського стану вiд внутрiшнiх змiнних залишається однаковою в рiзних iнерцiйних системах вiдлiку, а залежнiсть вiд координат ${{X}^{0}},{{X}^{1}},{{X}^{2}},{{X}^{3}}$ перетворюється при переходi вiд однiєї iнерцiйної системи вiдлiку до iншої по закону звичайної скалярної функцiї:

$${{{\Psi}^{\prime}}_{3}}\left({X}^{\prime},{{{\vec{y}}}_{1}},{{{\vec{y}}}_{2}}\right)={{\Psi}_{3}}\left(X={{{\hat{\Lambda}}}^{-1}}\left({{X}^{\prime}}\right),{{{\vec{y}}}_{1}},{{{\vec{y}}}_{2}}\right).$$ (9)

Тут ${{{\Psi^{\prime}}}_{3}}\left({X^{\prime}},{{{\vec{y}}}_{1}},{{{\vec{y}}}_{2}}\right)-$тричастинкова компонента фокiвського стану в системi вiдлiку, яка отримується вiд вихiдної системи вiдлiку, вiдносно якої тричастинкова компонента є ${{\Psi}_{3}}\left(X,{{{\vec{y}}}_{1}},{{{\vec{y}}}_{2}}\right)$ за допомогою перетворення Лоренца $\hat{\Lambda}$. Звернемо увагу на те, що зв’язок $X={{\hat{\Lambda}}^{-1}}\left({{X^{\prime}}}\right)$ з’являється в (9) не за рахунок перетворень Лоренца, а за рахунок перетворення форми залежностi функцiї ${{\Psi}_{3}}\left(X,{{{\vec{y}}}_{1}},{{{\vec{y}}}_{2}}\right)$ вiд аргументiв ${{X}^{0}},{{X}^{1}},{{X}^{2}},{{X}^{3}}$ [4, 28]. Пояснимо це бiльш докладно. Припустимо, що в нас є два iнерцiйнi спостерiгачi, якi користуються системами вiдлiку <<без штриха>> i <<з штрихом>>. Припустимо, що перший iз них, використовуючи свiй ансамбль тричастинкових систем, в рiзнi моменти часу ${{X}^{0}}$ провiв вимiрювання координат трьох частинок ${{\vec{x}}_{1}}=\left(x_{1}^{1},x_{1}^{2},x_{1}^{3}\right),{{\vec{x}}_{2}}=\left(x_{2}^{1},x_{2}^{2},x_{2}^{3}\right),{{\vec{x}}_{3}}=\left(x_{3}^{1},x_{3}^{2},x_{3}^{3}\right)$ кожен раз одночасно вiдносно себе, i за результатами цих вимiрювань розрахував розташування центру мас тричастинкової системи за допомогою вектору $\vec{X}=\left({{X}^{1}},{{X}^{2}},{{X}^{3}}\right)$, i внутрiшнi координати ${{\vec{y}}_{1}},{{\vec{y}}_{2}}$ за формулами (3). Припустимо, що те ж саме зробив i спостерiгач <<з штрихом>>, але з своїм, таким самим як i у першого спостерiгача ансамблем таких самих тричастинкових систем. Як того вимагає принцип вiдносностi, вiн реалiзовував аналогiчнi вимiрювання одночасно вiдносно себе. Моменти часу, коли вiн це робив позначимо ${{{X}^{\prime}}^{0}}$, а результати вимiрювань ${{{\vec{x^{\prime}}}}_{1}}=\left({x^{\prime}}_{1}^{1},{x^{\prime}}_{1}^{2},{x^{\prime}}_{1}^{3}\right),{{{\vec{x^{\prime}}}}_{2}}=\left({x^{\prime}}_{2}^{1},{x^{\prime}}_{2}^{2},{x^{\prime}}_{2}^{3}\right),{{{\vec{x^{\prime}}}}_{3}}=\left({x^{\prime}}_{3}^{1},{x^{\prime}}_{3}^{2},{x^{\prime}}_{3}^{3}\right)$ i, вiдповiдно, ${\vec{X^{\prime}}}=\left({{{{X^{\prime}}}}^{1}},{{{{X^{\prime}}}}^{2}},{{{{X^{\prime}}}}^{3}}\right)$ i ${{{\vec{y^{\prime}}}}_{1}}=\left({y^{\prime}}_{1}^{1},{y^{\prime}}_{1}^{2},{y^{\prime}}_{1}^{3}\right),{{{\vec{y^{\prime}}}}_{2}}=\left({y^{\prime}}_{2}^{1},{y^{\prime}}_{2}^{2},{y^{\prime}}_{2}^{3}\right)$. Оскiльки подiї, якi полягають в тому, що перший спостерiгач виявляє частинки в момент часу ${{X}^{0}}$ в околах точок ${{\vec{x}}_{1}},{{\vec{x}}_{2}},{{\vec{x}}_{3}}$ є одночаснi в однiй системi вiдлiку, а подiї, що полягають у виявленнi другим спостерiгачем у момент часу ${{{X^{\prime}}}^{0}}$ частинок в околах точок ${{{\vec{x^{\prime}}}}_{1}},{{{\vec{x^{\prime}}}}_{2}},{{{\vec{x^{\prime}}}}_{3}}$ одночаснi в iншiй системi вiдлiку, то це рiзнi трiйки подiй. Тому, їх координати неможливо пов’язати мiж собою. Але аргументи, наведенi в [28, 11] призводять до висновку, що на кожну реалiзацiю вимiрювання спостерiгачем <<без штриха>> в момент ${{X}^{0}}$ з результатом в околi $\left(\vec{X},{{{\vec{y}}}_{1}},{{{\vec{y}}}_{2}}\right)$ знаходиться реалiзацiя вимiрювання спостерiгачем <<з штрихом>> в момент ${{{X^{\prime}}}^{0}}$ з результатом в околi $\left({\vec{X^{\prime}}},{{{\vec{y}}}_{1}},{{{\vec{y}}}_{2}}\right)$, такому, що величини $\left({{{{X^{\prime}}}}^{0}},{{{{X^{\prime}}}}^{1}},{{{{X^{\prime}}}}^{2}},{{{{X^{\prime}}}}^{3}}\right)$ пов’язанi iз ${{X}^{0}},{{X}^{1}},{{X}^{2}},{{X}^{3}}$ спiввiдношенням ${{{X^{\prime}}}^{a}}=\Lambda_{b}^{a}{{X}^{b}},$ де $\Lambda_{b}^{a}-$елементи матрицi перетворення Лоренца, що переводить систему вiдлiку <<без штриха>> в систему з <<з штрихом>>. Саме такий сенс вкладається в формулу (9) i саме це ми маємо на увазi, коли говоримо, що зв’язок мiж координатами $X$ виникає не за рахунок перетворень Лоренца, а за рахунок перетворення форми стану [4, 28].

Зазначена в попередньому роздiлi проблема виникає внаслiдок того, що польовi оператори визначенi на просторi Мiнковського, в той час, як фокiвський стан, на який вони повиннi дiяти, визначений на пiдмножинi одночасностi. На нашу думку, шляхом виходу з цiєї ситуацiї є побудова польової моделi з операторами поля, що заданi не на просторi Мiнковського, а на пiдмножинi одночасностi. Такi поля будемо далi називати багаточастинковими полями. Польовi оператори таких багаточастинкових полiв змiнюватимуть числа заповнення не одночастинкових, а багаточастинкових (в нашому випадку тричастинкових) станiв. Розглянемо побудову такої моделi.

3 Тричастинкове бiспiнорне поле на пiдмножинi одночасностi

Пiдмножина одночасностi iз визначеним скалярним добутком є областю визначення тричастинкового поля. Розглянемо область значень такого поля. Нас цiкавить побудова операторiв, якi змiнюватимуть числа заповнення трикваркових станiв. Для випадку невзаємодiючих кваркiв, такий оператор можна отримати перемножаючи три оператори бiспiнорного поля з подальшим переходом на пiдмножину одночасностi:

$${{\left.{{{\hat{\Psi}}}_{{{s}_{1}}{{s}_{2}}{{s}_{3}},{{f}_{1}},{{f}_{2}},{{f}_{3}},{{c}_{1}},{{c}_{2}},{{c}_{3}}}}\left({{x}_{1}},{{x}_{2}},{{x}_{3}}\right)\right|}_{x_{1}^{0}=x_{2}^{0}=x_{3}^{0}}}={{\left.{{{\hat{\Psi}}}_{{{s}_{1}},{{f}_{1}},{{c}_{1}}}}\left({{x}_{1}}\right){{{\hat{\Psi}}}_{{{s}_{2}},{{f}_{2}},{{c}_{2}}}}\left({{x}_{2}}\right){{{\hat{\Psi}}}_{{{s}_{3}},{{f}_{3}},{{c}_{3}}}}\left({{x}_{3}}\right)\right|}_{x_{1}^{0}=x_{2}^{0}=x_{3}^{0}}}$$ (10)

Тут ${{s}_{1}},{{s}_{2}},{{s}_{3}}-$бiспiнорнi iндекси, ${{f}_{1}},{{f}_{2}},{{f}_{3}}-$ароматовi iндекси, ${{c}_{1}},{{c}_{2}},{{c}_{3}}-$кольоровi iндекси. Отже, область значень тричастинкового поля - лiнiйний простiр тензорiв, на якому реалiзуються тензорний добуток трьох бiспiнорних представлень групи Лоренца, тензорний добуток трьох фундаментальних представлень ароматової i кольорової груп $SU\left(3\right).$ Оскiльки, ми далi збираємось враховувати лише сильну взаємодiю мiж кварками, яка призводить до їх конфайнменту i iснування адрону як зв’язаного стану трьох кваркiв, ми iгноруватимемо ароматову структуру тензора тричастинкового поля. Тому, розглядаючи тензори далi, ми не будемо виписувати ароматовi iндекси. Ми хочемо побудувати оператори, якi б змiнювали числа заповнення протонних тричастинкових станiв, тобто таких, що вiдповiдають частинкам iз спiном ${1}/{2}\;.$ Тому, з лiнiйного простору тензорiв ${{\hat{\Psi}}_{{{s}_{1}}{{s}_{2}}{{s}_{3}}}}$ можна видiлити iнварiантний пiдпростiр, на якому реалiзується бiспiнорне представлення групи Лоренца. Докладно це видiлення розглянуте в [25, 26, 11]. Тензори з цього лiнiйного простору позначатимемо ${{\hat{\Psi}}_{{{s}_{1}},{{c}_{1}},{{c}_{2}},{{c}_{3}}}}.$ Оскiльки будь-який адрон є безкольоровим, з лiнiйного простору ${{\hat{\Psi}}_{{{s}_{1}},{{c}_{1}},{{c}_{2}},{{c}_{3}}}}$ потрiбно видiлити iнварiантний пiдпростiр тензорiв виду ${{\hat{\Psi}}_{{{s}_{1}},{{c}_{1}},{{c}_{2}},{{c}_{3}}}}={{\hat{\Psi}}_{{{s}_{1}}}}{{\varepsilon}_{{{c}_{1}},{{c}_{2}},{{c}_{3}}}},$ якi перетворюються за тривiальним представленням групи $S{{U}_{c}}\left(3\right)$ (тут ${{\varepsilon}_{{{c}_{1}},{{c}_{2}},{{c}_{3}}}}$ позначено тривимiрний символ Левi-Чивiти). Однак, таке видiлення зручно провести пiзнiше, коли буде врахована взаємодiя мiж кварками.

Отже, розглянемо тричастинкову операторнозначну польову функцiю ${{\hat{\Psi}}_{{{s}_{1}},{{c}_{1}},{{c}_{2}},{{c}_{3}}}}\left(q\right),$ де $q-$довiльний стовпець (7) на пiдмножинi одночасностi. В якостi дiї для такого поля можемо взяти величину:

$$S=\int{{{d}^{10}}q}\left({{g}^{{{a}_{1}}{{a}_{2}}}}\frac{\partial{{{\bar{\Psi}}}_{{{s}_{1}},{{c}_{1}},{{c}_{2}},{{c}_{3}}}}\left(q\right)}{\partial{{x}^{{{a}_{1}}}}}\frac{\partial{{\Psi}_{{{s}_{1}},{{c}_{1}},{{c}_{2}},{{c}_{3}}}}\left(q\right)}{\partial{{x}^{{{a}_{2}}}}}-{{\left(3{{m}_{q}}\right)}^{2}}{{{\bar{\Psi}}}_{{{s}_{1}},{{c}_{1}},{{c}_{2}},{{c}_{3}}}}\left(q\right){{\Psi}_{{{s}_{1}},{{c}_{1}},{{c}_{2}},{{c}_{3}}}}\left(q\right)\right).$$ (11)

Тут ${{\bar{\Psi}}_{{{s}_{1}},{{c}_{1}},{{c}_{2}},{{c}_{3}}}}\left(q\right)$ позначає диракiвськi спряжене поле. По iндексам, що повторюються, мається на увазi пiдсумування. Через ${{m}_{q}}$ позначена маса констiтуєнтного кварка, яку внаслiдок знехтування всiма взаємодiями ми приймаємо однаковою для кваркiв всiх ароматiв.

$$-{{\left({{g}^{Minc}}\right)}^{ab}}\frac{{{\partial}^{2}}{{{\hat{\Psi}}}_{{{s}_{1}},{{c}_{1}}{{c}_{2}}{{c}_{3}}}}\left(X,{{{\vec{y}}}_{1}},{{{\vec{y}}}_{2}}\right)}{\partial{{X}^{a}}\partial{{X}^{b}}}-\left({{\left(3{{m}_{q}}\right)}^{2}}-\frac{9}{2}{{\Delta}_{{{{\vec{y}}}_{1}}}}-6{{\Delta}_{{{{\vec{y}}}_{2}}}}\right){{\hat{\Psi}}_{{{s}_{1}},{{c}_{1}}{{c}_{2}}{{c}_{3}}}}\left(X,{{{\vec{y}}}_{1}},{{{\vec{y}}}_{2}}\right)=0.$$ (12)

Тут використано позначення:

$${{\Delta}_{{{{\vec{y}}}_{a}}}}=\frac{{{\partial}^{2}}}{\partial{{\left(y_{a}^{1}\right)}^{2}}}+\frac{{{\partial}^{2}}}{\partial{{\left(y_{a}^{2}\right)}^{2}}}+\frac{{{\partial}^{2}}}{\partial{{\left(y_{a}^{3}\right)}^{2}}},a=1,2.$$ (13)

Рiвняння (12) зручно переписати в видi:

$$\begin{split}&-{{\left({{g}^{Minc}}\right)}^{ab}}\frac{{{\partial}^{2}}{{{\hat{\Psi}}}_{{{s}_{1}},{{c}_{1}}{{c}_{2}}{{c}_{3}}}}\left(X,{{{\vec{y}}}_{1}},{{{\vec{y}}}_{2}}\right)}{\partial{{X}^{a}}\partial{{X}^{b}}}-\\ &-\left({{\left(3{{m}_{q}}\right)}^{2}}+2\left(3{{m}_{q}}\right)\left(-\frac{1}{2\left(\left({2}/{3}\;\right){{m}_{q}}\right)}{{\Delta}_{{{{\vec{y}}}_{1}}}}-\frac{1}{2\left(\left({1}/{2}\;\right){{m}_{q}}\right)}{{\Delta}_{{{{\vec{y}}}_{2}}}}\right)\right){{{\hat{\Psi}}}_{{{s}_{1}},{{c}_{1}}{{c}_{2}}{{c}_{3}}}}\left(X,{{{\vec{y}}}_{1}},{{{\vec{y}}}_{2}}\right)=0.\\ \end{split}$$ (14)

Вираз $\left(-\frac{1}{2\left(\left({2}/{3}\;\right){{m}_{q}}\right)}{{\Delta}_{{{{\vec{y}}}_{1}}}}-\frac{1}{2\left(\left({1}/{2}\;\right){{m}_{q}}\right)}{{\Delta}_{{{{\vec{y}}}_{2}}}}\right)$ спiвпадає iз внутрiшнiм гамiльтонiаном системи трьох невзаємодiючих нерелятивiстських частинок. Оскiльки, розглядається система фiксованої кiлькостi частинок, залежнiсть поля ${{\hat{\Psi}}_{{{s}_{1}},{{c}_{1}}{{c}_{2}}{{c}_{3}}}}\left(X,{{{\vec{y}}}_{1}},{{{\vec{y}}}_{2}}\right)$ вiд внутрiшнiх змiнних ${{\vec{y}}_{1}},{{\vec{y}}_{2}}$ повинна мати ненульовi компоненти розкладу лише по тих власних функцiях цього внутрiшнього гамiльтонiану, яким вiдповiдають власнi значення меншi за ${m}_{q}.$ Тодi, з точнiстю до квадрату вiдношення власних значень внутрiшнього гамiльтонiану до $3{m}_{q}$ можемо записати рiвняння (12) в видi:

$$-{{\left({{g}^{Minc}}\right)}^{ab}}\frac{{{\partial}^{2}}{{{\hat{\Psi}}}_{{{s}_{1}},{{c}_{1}}{{c}_{2}}{{c}_{3}}}}\left(X,{{{\vec{y}}}_{1}},{{{\vec{y}}}_{2}}\right)}{\partial{{X}^{a}}\partial{{X}^{b}}}-{{\left({{{\hat{H}}}^{\text{internal,0}}}\left({{{\vec{y}}}_{1}},{{{\vec{y}}}_{2}}\right)\right)}^{2}}{{\hat{\Psi}}_{{{s}_{1}},{{c}_{1}}{{c}_{2}}{{c}_{3}}}}\left(X,{{{\vec{y}}}_{1}},{{{\vec{y}}}_{2}}\right)=0.$$ (15)

Тут введене позначення:

$${{\hat{H}}^{\text{internal,0}}}\left({{{\vec{y}}}_{1}},{{{\vec{y}}}_{2}}\right)=3{{m}_{q}}\hat{E}-\frac{1}{2\left(\left({2}/{3}\;\right){{m}_{q}}\right)}{{\Delta}_{{{{\vec{y}}}_{1}}}}-\frac{1}{2\left(\left({1}/{2}\;\right){{m}_{q}}\right)}{{\Delta}_{{{{\vec{y}}}_{2}}}},$$ (16)

де $\hat{E}-$одиничний оператор. Оскiльки, оператори ${{\hat{P}}_{a}}=i\left({\partial}/{\partial{{X}^{a}}}\;\right)$ i ${{\hat{H}}^{\text{internal}}}\left({{{\vec{y}}}_{1}},{{{\vec{y}}}_{2}}\right)$ комутують мiж собою, то для рiвняння (15) може бути реалiзована процедура <<розкладання на множники>> [4], яка призводить до рiвняння:

$$i\hat{\gamma}_{{{s}_{1}}{{s}_{2}}}^{a}\frac{\partial{{{\hat{\Psi}}}_{{{s}_{2}},{{c}_{1}},{{c}_{2}},{{c}_{3}}}}\left(X,{{{\vec{y}}}_{1}},{{{\vec{y}}}_{2}}\right)}{\partial{{X}^{a}}}-{{\hat{H}}^{\text{internal,0}}}\left({{{\vec{y}}}_{1}},{{{\vec{y}}}_{2}}\right){{\hat{\Psi}}_{{{s}_{1}},{{c}_{1}},{{c}_{2}},{{c}_{3}}}}\left(X,{{{\vec{y}}}_{1}},{{{\vec{y}}}_{2}}\right)=0,$$ (17)

яке природно назвати тричастинковим рiвнянням Дiрака. Тут $\hat{\gamma}_{{{s}_{1}}{{s}_{2}}}^{a}-$ елементи матриць Дiрака. Рiвняння (17) породжується лагранжiаном:

$$\begin{split}&L^{\left(0\right)}=\frac{i}{2}\left(\sum\limits_{b=0}^{3}{\left({{{\hat{\bar{\Psi}}}}_{{{s}_{1}},{{c}_{1}}{{c}_{2}}{{c}_{3}}}}\left(q\right)\gamma_{{{s}_{1}}{{s}_{2}}}^{b}\frac{\partial{{{\hat{\Psi}}}_{{{s}_{2}},{{c}_{1}}{{c}_{2}}{{c}_{3}}}}\left(q\right)}{\partial{{q}^{b}}}-\frac{\partial{{{\hat{\bar{\Psi}}}}_{{{s}_{1}},{{c}_{1}}{{c}_{2}}{{c}_{3}}}}\left(q\right)}{\partial{{q}^{b}}}\gamma_{{{s}_{1}}{{s}_{2}}}^{b}{{{\hat{\Psi}}}_{{{s}_{2}},{{c}_{1}}{{c}_{2}}{{c}_{3}}}}\left(q\right)\right)}\right)-\\ &-\left(3{{m}_{q}}\right){{{\hat{\bar{\Psi}}}}_{{{s}_{1}},{{c}_{1}}{{c}_{2}}{{c}_{3}}}}\left(q\right){{{\hat{\Psi}}}_{{{s}_{1}},{{c}_{1}}{{c}_{2}}{{c}_{3}}}}\left(q\right)+\frac{1}{2\left(3{{m}_{q}}\right)}\sum\limits_{b=4}^{9}{\sum\limits_{d=4}^{9}{{{g}^{bd}}\frac{\partial{{{\hat{\bar{\Psi}}}}_{{{s}_{1}},{{c}_{1}}{{c}_{2}}{{c}_{3}}}}\left(q\right)}{\partial{{q}^{b}}}\frac{\partial{{{\hat{\Psi}}}_{{{s}_{1}},{{c}_{1}}{{c}_{2}}{{c}_{3}}}}\left(q\right)}{\partial{{q}^{d}}}}}.\\ \end{split}$$ (18)

4 Калiбрувальнi поля на пiдмножинi одночасностi

Тепер ми можемо врахувати сильну взаємодiю мiж кварками звичайним способом - переходячи вiд глобально $S{{U}_{c}}\left(3\right)$ симетричного виразу (18) до вiдповiдного локально симетричного лагранжiану шляхом замiни похiдних на оператори коварiантного диференцiювання:

$$\begin{split}&{{{\hat{D}}}_{b}}\left({{{\hat{\Psi}}}_{{{s}_{1}},{{c}_{1}}{{c}_{2}}{{c}_{3}}}}\left(q\right)\right)=\frac{\partial{{{\hat{\Psi}}}_{{{s}_{1}},{{c}_{1}}{{c}_{2}}{{c}_{3}}}}\left(q\right)}{\partial{{q}^{b}}}-\\ &-ig\hat{A}_{b,{{g}_{1}}}^{\left(1\right)}\left(q\right)\lambda_{{{c}_{1}}{{c}_{4}}}^{{{g}_{1}}}{{{\hat{\Psi}}}_{{{s}_{1}},{{c}_{4}}{{c}_{2}}{{c}_{3}}}}\left(q\right)-ig\hat{A}_{b,{{g}_{2}}}^{\left(2\right)}\left(q\right)\lambda_{{{c}_{2}}{{c}_{4}}}^{{{g}_{2}}}{{{\hat{\Psi}}}_{{{s}_{1}},{{c}_{1}}{{c}_{4}}{{c}_{3}}}}\left(q\right)-ig\hat{A}_{b,{{g}_{3}}}^{\left(3\right)}\left(q\right)\lambda_{{{c}_{3}}{{c}_{4}}}^{{{g}_{3}}}{{{\hat{\Psi}}}_{{{s}_{1}},{{c}_{1}}{{c}_{2}}{{c}_{4}}}}\left(q\right),\\ &\overline{{{D}_{b}}{{\Psi}_{{{s}_{1}},{{c}_{1}}{{c}_{2}}{{c}_{3}}}}\left(q\right)}=\frac{\partial{{{\hat{\bar{\Psi}}}}_{{{s}_{1}},{{c}_{1}}{{c}_{2}}{{c}_{3}}}}\left(q\right)}{\partial{{q}^{b}}}+\\ &+ig\hat{A}_{b,{{g}_{1}}}^{\left(1\right)}\left(q\right){{{\hat{\bar{\Psi}}}}_{{{s}_{1}},{{c}_{4}}{{c}_{2}}{{c}_{3}}}}\left(q\right)\lambda_{{{c}_{4}}{{c}_{1}}}^{{{g}_{1}}}+ig\hat{A}_{b,{{g}_{2}}}^{\left(2\right)}\left(q\right){{{\hat{\bar{\Psi}}}}_{{{s}_{1}},{{c}_{1}}{{c}_{4}}{{c}_{3}}}}\left(q\right)\lambda_{{{c}_{4}}{{c}_{2}}}^{{{g}_{2}}}+ig\hat{A}_{b,{{g}_{3}}}^{\left(3\right)}\left(q\right){{{\hat{\bar{\Psi}}}}_{{{s}_{1}},{{c}_{1}}{{c}_{2}}{{c}_{4}}}}\left(q\right)\lambda_{{{c}_{4}}{{c}_{3}}}^{{{g}_{3}}}.\\ \end{split}$$ (19)

Тут $g-$константа сильної взаємодiї, $\lambda_{{{c}_{1}}{{c}_{2}}}^{{{g}_{1}}},{{g}_{1}}=1,2\ldots,8,{{c}_{1}},{{c}_{2}}=1,2,3-$ елементи матриць Гелл-Манна, $\hat{A}_{b,{{g}_{1}}}^{\left(1\right)}\left(q\right),\hat{A}_{b,{{g}_{1}}}^{\left(2\right)}\left(q\right),\hat{A}_{b,{{g}_{1}}}^{\left(3\right)}\left(q\right)-$оператори калiбрувальних полiв. Оскiльки, простiр внутрiшнiх iндексiв глюонних полiв є евклiдовим, то немає рiзницi мiж верхнiми i нижнiми iндексами i ми пишемо внутрiшнi iндекси матриць Гелл-Манна верхнiми, а внутрiшнi iндекси глюонних полiв нижнiми, суто для зручностi позначень. Кожне з цих полiв перетворюється при локальному $S{{U}_{c}}\left(3\right)-$ перетвореннi за звичайним законом, який дозволяє компенсувати доданки, що виникають за рахунок залежностi параметрiв перетворення вiд координат. Звернемо увагу на наявнiсть саме трьох калiбрувальних полiв, а не одного, як є в одночастинковiй квантовiй теорiї поля. Умова локальної iнварiантностi лагранжiану визначає лише закон перетворення калiбрувального поля при вiдповiдному локальному перетвореннi фермiонних полiв. Внаслiдок цього, визначається лагранжiан i динамiчнi рiвняння для калiбрувального поля. Три введених калiбрувальних поля повиннi мати один i той самий закон перетворення i динамiчнi рiвняння. Але до цих однакових рiвнянь можуть бути поставленi рiзнi граничнi умови, що призведе до того, що ми матимемо три рiзних розв’язки цих рiвнянь. Оскiльки, ми збираємось описувати зв’язаний стан трьох кваркiв, то нам доведеться суттєво враховувати граничнi умови по внутрiшнiм змiнним.

Окрiм того, тепер можемо врахувати що барiон, процеси народження i знищення якого ми розраховуємо описати тричастинковим бiспiнорним полем, повинен бути безкольоровим. Тому, з лiнiйного простору триiндексних тензорiв ${{\hat{\Psi}}_{{{s}_{1}},{{c}_{1}}{{c}_{2}}{{c}_{3}}}}\left(q\right)$ видiлимо iнварiантний пiдпростiр, на якому реалiзується тривiальне представлення групи $S{{U}_{c}}\left(3\right)$. Для цього покладемо:

$${{\hat{\Psi}}_{{{s}_{1}},{{c}_{1}}{{c}_{2}}{{c}_{3}}}}\left(q\right)={{\hat{\Psi}}_{{{s}_{1}}}}\left(q\right){{\varepsilon}_{{{c}_{1}}{{c}_{2}}{{c}_{3}}}}.$$ (20)

Це означає, що проєкцiї поля ${{\hat{\Psi}}_{{{s}_{1}},{{c}_{1}}{{c}_{2}}{{c}_{3}}}}\left(q\right)$ на решту iнварiантних пiдпросторiв, з яких складається лiнiйний простiр триiндексних тензорiв ми поклали рiвними нулю, виражаючи тим самим вiдсутнiсть кольору у барiону.

Замiнюючи в (18) похiднi на оператори (19) i враховуючи (20) отримаємо:

$$\begin{split}&\frac{L}{6}=\frac{i}{2}\left(\sum\limits_{b=0}^{3}{\left({{{\hat{\bar{\Psi}}}}_{{{s}_{1}}}}\left(q\right)\gamma_{{{s}_{1}}{{s}_{2}}}^{b}\frac{\partial{{{\hat{\Psi}}}_{{{s}_{2}}}}\left(q\right)}{\partial{{q}^{b}}}-\frac{\partial{{{\hat{\bar{\Psi}}}}_{{{s}_{1}}}}\left(q\right)}{\partial{{q}^{b}}}\gamma_{{{s}_{1}}{{s}_{2}}}^{b}{{{\hat{\Psi}}}_{{{s}_{2}}}}\left(q\right)\right)}\right)-\\ &-\left(3{{m}_{q}}\right){{{\hat{\bar{\Psi}}}}_{{{s}_{1}}}}\left(q\right){{{\hat{\Psi}}}_{{{s}_{1}}}}\left(q\right)+\frac{1}{2\left(3{{m}_{q}}\right)}\sum\limits_{b=4}^{9}{\sum\limits_{d=4}^{9}{{{g}^{bd}}\frac{\partial{{{\hat{\bar{\Psi}}}}_{{{s}_{1}}}}\left(q\right)}{\partial{{q}^{b}}}\frac{\partial{{{\hat{\Psi}}}_{{{s}_{1}}}}\left(q\right)}{\partial{{q}^{d}}}}}+\\ &+\frac{{{g}^{2}}}{\left(9{{m}_{q}}\right)}{{{\hat{\bar{\Psi}}}}_{{{s}_{1}}}}\left(q\right){{{\hat{\Psi}}}_{{{s}_{1}}}}\left(q\right)\times\\ &\times\sum\limits_{b=4}^{9}{\sum\limits_{d=4}^{9}{{{g}^{bd}}}}\left(\hat{A}_{b,{{g}_{1}}}^{\left(1\right)}\left(q\right)\hat{A}_{d,{{g}_{1}}}^{\left(1\right)}\left(q\right)+\hat{A}_{b,{{g}_{1}}}^{\left(2\right)}\left(q\right)\hat{A}_{d,{{g}_{1}}}^{\left(2\right)}\left(q\right)+\hat{A}_{b,{{g}_{1}}}^{\left(3\right)}\left(q\right)\hat{A}_{d,{{g}_{1}}}^{\left(3\right)}\left(q\right)-\right.\\ &\left.-\hat{A}_{b,{{g}_{1}}}^{\left(1\right)}\left(q\right)\hat{A}_{d,{{g}_{1}}}^{\left(2\right)}\left(q\right)-\hat{A}_{b,{{g}_{1}}}^{\left(1\right)}\left(q\right)\hat{A}_{d,{{g}_{1}}}^{\left(3\right)}\left(q\right)-\hat{A}_{b,{{g}_{1}}}^{\left(2\right)}\left(q\right)\hat{A}_{d,{{g}_{1}}}^{\left(3\right)}\left(q\right)\right)\\ \end{split}$$ (21)

Тут ми для зручностi роздiлили лагранжiан на множник 6, який виникає за рахунок пiдсумування компонент символу Левi-Чивiти.

Введемо тепер замiсть $\hat{A}_{b,{{g}_{1}}}^{\left(1\right)}\left(q\right),\hat{A}_{b,{{g}_{1}}}^{\left(2\right)}\left(q\right),\hat{A}_{b,{{g}_{1}}}^{\left(3\right)}\left(q\right)$ новi калiбрувальнi поля $\hat{A}_{b,{{g}_{1}}}^{\left(+\right)}\left(q\right),\hat{A}_{b,{{g}_{1}}}^{\left(-,1\right)}\left(q\right),\hat{A}_{b,{{g}_{1}}}^{\left(-,2\right)}\left(q\right)$ за допомогою спiввiдношень, аналогiчних тим, якi визначають тричастинковi координати Якобi:

$$\begin{split}&\hat{A}_{b,{{g}_{1}}}^{\left(+\right)}\left(q\right)=\frac{1}{3}\left(\hat{A}_{b,{{g}_{1}}}^{\left(1\right)}\left(q\right)+\hat{A}_{b,{{g}_{1}}}^{\left(2\right)}\left(q\right)+\hat{A}_{b,{{g}_{1}}}^{\left(3\right)}\left(q\right)\right)\\ &\hat{A}_{b,{{g}_{1}}}^{\left(-,1\right)}\left(q\right)=\hat{A}_{b,{{g}_{1}}}^{\left(3\right)}\left(q\right)-\frac{1}{2}\left(\hat{A}_{b,{{g}_{1}}}^{\left(1\right)}\left(q\right)+\hat{A}_{b,{{g}_{1}}}^{\left(2\right)}\left(q\right)\right)\\ &\hat{A}_{b,{{g}_{1}}}^{\left(-,2\right)}\left(q\right)=\hat{A}_{b,{{g}_{1}}}^{\left(2\right)}\left(q\right)-\hat{A}_{b,{{g}_{1}}}^{\left(1\right)}\left(q\right)\\ \end{split}$$ (22)

Оберненi спiввiдношення мають вид:

$$\begin{split}&\hat{A}_{b,{{g}_{1}}}^{\left(1\right)}\left(q\right)=\hat{A}_{b,{{g}_{1}}}^{\left(+\right)}\left(q\right)-\frac{1}{3}\hat{A}_{b,{{g}_{1}}}^{\left(-,1\right)}\left(q\right)-\frac{1}{2}\hat{A}_{b,{{g}_{1}}}^{\left(-,2\right)}\left(q\right)\\ &\hat{A}_{b,{{g}_{1}}}^{\left(2\right)}\left(q\right)=\hat{A}_{b,{{g}_{1}}}^{\left(+\right)}\left(q\right)-\frac{1}{3}\hat{A}_{b,{{g}_{1}}}^{\left(-,1\right)}\left(q\right)+\frac{1}{2}\hat{A}_{b,{{g}_{1}}}^{\left(-,2\right)}\left(q\right)\\ &\hat{A}_{b,{{g}_{1}}}^{\left(3\right)}\left(q\right)=\hat{A}_{b,{{g}_{1}}}^{\left(+\right)}\left(q\right)+\frac{2}{3}\hat{A}_{b,{{g}_{1}}}^{\left(-,1\right)}\left(q\right)\\ \end{split}$$ (23)

Пiсля замiни (23) лагранжiан (21) може бути записаний у видi:

$$\begin{split}&\frac{L}{6}=\frac{i}{2}\left(\sum\limits_{b=0}^{3}{\left({{{\hat{\bar{\Psi}}}}_{{{s}_{1}}}}\left(q\right)\gamma_{{{s}_{1}}{{s}_{2}}}^{b}\frac{\partial{{{\hat{\Psi}}}_{{{s}_{2}}}}\left(q\right)}{\partial{{q}^{b}}}-\frac{\partial{{{\hat{\bar{\Psi}}}}_{{{s}_{1}}}}\left(q\right)}{\partial{{q}^{b}}}\gamma_{{{s}_{1}}{{s}_{2}}}^{b}{{{\hat{\Psi}}}_{{{s}_{2}}}}\left(q\right)\right)}\right)-\\ &-\left(3{{m}_{q}}\right){{{\hat{\bar{\Psi}}}}_{{{s}_{1}}}}\left(q\right){{{\hat{\Psi}}}_{{{s}_{1}}}}\left(q\right)+\frac{1}{2\left(3{{m}_{q}}\right)}\sum\limits_{b=4}^{9}{\sum\limits_{d=4}^{9}{{{g}^{bd}}\frac{\partial{{{\hat{\bar{\Psi}}}}_{{{s}_{1}}}}\left(q\right)}{\partial{{q}^{b}}}\frac{\partial{{{\hat{\Psi}}}_{{{s}_{1}}}}\left(q\right)}{\partial{{q}^{d}}}}}+\\ &+\frac{{{g}^{2}}}{\left(9{{m}_{q}}\right)}\left(\sum\limits_{b=4}^{9}{\sum\limits_{d=4}^{9}{{{g}^{bd}}}}\left(\hat{A}_{b,{{g}_{1}}}^{\left(-,1\right)}\left(q\right)\hat{A}_{d,{{g}_{1}}}^{\left(-,1\right)}\left(q\right)+\frac{3}{4}\hat{A}_{b,{{g}_{1}}}^{\left(-,2\right)}\left(q\right)\hat{A}_{d,{{g}_{1}}}^{\left(-,2\right)}\left(q\right)\right)\right){{{\hat{\bar{\Psi}}}}_{{{s}_{1}}}}\left(q\right){{{\hat{\Psi}}}_{{{s}_{1}}}}\left(q\right)\\ \end{split}$$ (24)

5 Узагальнення способу досягнення калiбрувальної iнварiантностi

Зазначимо, що використаний спосiб отримання лагранжiану, iнварiантного вiдносно локального $S{{U}_{c}}\left(3\right)$ перетворення не є найбiльш загальним. Дiйсно, якщо ми розглянемо вираз, який отримується з $\frac{\partial{{{\hat{\bar{\Psi}}}}_{{{s}_{1}},{{c}_{1}}{{c}_{2}}{{c}_{3}}}}\left(q\right)}{\partial{{q}^{d}}}\frac{\partial{{{\hat{\Psi}}}_{{{s}_{1}},{{c}_{1}}{{c}_{2}}{{c}_{3}}}}\left(q\right)}{\partial{{q}^{b}}}$ шляхом замiни похiдних на оператори коварiантного диференцiювання, то ми матимемо доданки трьох типiв: якi не мiстять матриць Гелл-Манна, якi мiстять матричнi елементи однiєї матрицi $\lambda_{{{c}_{1}}{{c}_{2}}}^{{{g}_{1}}}$ i якi мiстять добутки матричних елементiв двох матриць $\lambda_{{{c}_{1}}{{c}_{2}}}^{{{g}_{1}}}\lambda_{{{c}_{3}}{{c}_{4}}}^{{{g}_{2}}}.$ Першi ступенi матричних елементiв матриць Гелл-Манна входять в лагранжiан у видi згорток iз калiбрувальними полями $\hat{A}_{{{g}_{1}}}^{\left(n\right)}\left(q\right)\lambda_{{{c}_{1}}{{c}_{2}}}^{{{g}_{1}}},n=1,2,3$, а другi - у видi згорток $\hat{A}_{{{g}_{1}},b}^{\left({{n}_{1}}\right)}\left(q\right)\hat{A}_{{{g}_{2}},d}^{\left({{n}_{2}}\right)}\left(q\right)\lambda_{{{c}_{1}}{{c}_{2}}}^{{{g}_{1}}}\lambda_{{{c}_{3}}{{c}_{4}}}^{{{g}_{2}}}.$ При цьому, для досягнення iнварiантностi вiдносно локального $S{{U}_{c}}\left(3\right)-$перетворення суттєвий не конкретний вираз цих коефiцiєнтiв, а закон їх перетворення. Тому, якщо ми добуток $\hat{A}_{{{g}_{1}},b}^{\left({{n}_{1}}\right)}\left(q\right)\hat{A}_{{{g}_{2}},d}^{\left({{n}_{2}}\right)}\left(q\right)$ замiнимо на тензор $\hat{A}_{bd,{{g}_{1}}{{g}_{2}}}^{\left({{n}_{1}},{{n}_{2}}\right)}\left(q\right),$ який має той самий закон перетворення що й добуток $\hat{A}_{{{g}_{1}},b}^{\left({{n}_{1}}\right)}\left(q\right)\hat{A}_{{{g}_{2}},d}^{\left({{n}_{2}}\right)}\left(q\right),$ то отримаємо бiльш загальний вираз лагранжiану, який задовольняє вимозi локальної $S{{U}_{c}}\left(3\right)-$ iнварiантностi.

При локальному $S{{U}_{c}}\left(3\right)-$перетвореннi:

$$\begin{split}&{{{{\hat{\Psi}}^{\prime}}}_{{{s}_{1}},{{c}_{1}}{{c}_{2}}{{c}_{3}}}}\left(q\right)={{{\hat{U}}}_{{{c}_{1}}{{c}_{4}}}}\left(q\right){{{\hat{U}}}_{{{c}_{2}}{{c}_{5}}}}\left(q\right){{{\hat{U}}}_{{{c}_{3}}{{c}_{6}}}}\left(q\right){{{\hat{\Psi}}}_{{{s}_{1}},{{c}_{4}}{{c}_{5}}{{c}_{6}}}}\left(q\right),\\ &{{{{\hat{\bar{\Psi}}}^{\prime}}}_{{{s}_{1}},{{c}_{1}}{{c}_{2}}{{c}_{3}}}}\left(q\right)={{{\hat{\bar{\Psi}}}}_{{{s}_{1}},{{c}_{4}}{{c}_{5}}{{c}_{6}}}}\left(q\right)\hat{U}_{{{c}_{4}}{{c}_{1}}}^{-1}\left(q\right)\hat{U}_{{{c}_{5}}{{c}_{2}}}^{-1}\left(q\right)\hat{U}_{{{c}_{6}}{{c}_{3}}}^{-1}\left(q\right),\\ \end{split}$$ (25)

де $\hat{U}\left(q\right)=\exp\left(i{{{\hat{\lambda}}}^{{{g}_{1}}}}{{\theta}_{{{g}_{1}}}}\left(q\right)\right),$ i ${{\theta}_{{{g}_{1}}}}\left(q\right),-$залежнi вiд координат параметри перетворення, (${{g}_{1}}=1,2,\ldots,8$) калiбрувальнi поля перетворюються за законом

$$\hat{{A}^{\prime}}_{b,{{g}_{1}}}^{\left(n\right)}\left(q\right)={{D}_{{{g}_{1}}{{g}_{2}}}}\left(q\right)\hat{A}_{b,{{g}_{2}}}^{\left(n\right)}\left(q\right)+\frac{\partial{{\theta}_{{{g}_{1}}}}\left(q\right)}{\partial{{q}^{b}}}.$$ (26)

Тут ${{D}_{{{g}_{1}}{{g}_{2}}}}\left(q\right)-$ елементи матриць приєднаного представлення групи $S{{U}_{c}}\left(3\right).$ Вiдповiдно, добуток двох компонент калiбрувального поля перетворюється за законом:

$$\begin{split}&\hat{{A}^{\prime}}_{b,{{g}_{1}}}^{\left({{n}_{1}}\right)}\left(q\right)\hat{{A}^{\prime}}_{d,{{g}_{3}}}^{\left({{n}_{2}}\right)}\left(q\right)={{D}_{{{g}_{1}}{{g}_{2}}}}\left(q\right){{D}_{{{g}_{3}}{{g}_{4}}}}\left(q\right)\hat{A}_{b,{{g}_{2}}}^{\left({{n}_{1}}\right)}\left(q\right)\hat{A}_{d,{{g}_{4}}}^{\left({{n}_{2}}\right)}\left(q\right)+\\ &+{{D}_{{{g}_{1}}{{g}_{2}}}}\left(q\right)\hat{A}_{b,{{g}_{2}}}^{\left({{n}_{1}}\right)}\left(q\right)\frac{\partial{{\theta}_{{{g}_{3}}}}\left(q\right)}{\partial{{q}^{d}}}+\frac{\partial{{\theta}_{{{g}_{1}}}}\left(q\right)}{\partial{{q}^{b}}}{{D}_{{{g}_{3}}{{g}_{4}}}}\left(q\right)\hat{A}_{d,{{g}_{4}}}^{\left({{n}_{2}}\right)}\left(q\right)+\frac{\partial{{\theta}_{{{g}_{1}}}}\left(q\right)}{\partial{{q}^{b}}}\frac{\partial{{\theta}_{{{g}_{3}}}}\left(q\right)}{\partial{{q}^{d}}}\\ \end{split}$$ (27)

Тому, якщо для тензору $\hat{A}_{bd,{{g}_{1}}{{g}_{3}}}^{\left({{n}_{1}},{{n}_{2}}\right)}\left(q\right)$ буде виконуватися закон перетворення:

$$\begin{split}&\hat{{A}^{\prime}}_{bd,{{g}_{1}}{{g}_{3}}}^{\left({{n}_{1}}{{n}_{2}}\right)}\left(q\right)={{D}_{{{g}_{1}}{{g}_{2}}}}\left(q\right){{D}_{{{g}_{3}}{{g}_{4}}}}\left(q\right)\hat{A}_{bd,{{g}_{2}}{{g}_{4}}}^{\left({{n}_{1}}{{n}_{2}}\right)}\left(q\right)+\\ &+{{D}_{{{g}_{1}}{{g}_{2}}}}\left(q\right)\hat{A}_{b,{{g}_{2}}}^{\left({{n}_{1}}\right)}\left(q\right)\frac{\partial{{\theta}_{{{g}_{3}}}}\left(q\right)}{\partial{{q}^{d}}}+\frac{\partial{{\theta}_{{{g}_{1}}}}\left(q\right)}{\partial{{q}^{b}}}{{D}_{{{g}_{3}}{{g}_{4}}}}\left(q\right)\hat{A}_{d,{{g}_{4}}}^{\left({{n}_{2}}\right)}\left(q\right)+\frac{\partial{{\theta}_{{{g}_{1}}}}\left(q\right)}{\partial{{q}^{b}}}\frac{\partial{{\theta}_{{{g}_{3}}}}\left(q\right)}{\partial{{q}^{d}}},\\ \end{split}$$ (28)

то лагранжiан, в якому добуток компонент калiбрувальних полiв замiнений на тензор, буде iнварiантним вiдносно локального $S{{U}_{c}}\left(3\right)$ перетворення. Поле, яке описується тензором $\hat{A}_{bd,{{g}_{1}}{{g}_{3}}}^{\left({{n}_{1}},{{n}_{2}}\right)}\left(q\right)$ будемо називати двоглюонним полем. Далi ми покажемо, спираючись на результати робiт [24, 11], що це поле описує процеси народження i знищення зв’язаного стану двох глюонiв, що взаємодiють iз трьома кварками. Такi зв’язанi стани глюонiв, як вiдомо, прийнято називати глюболами.

Як видно з закону перетворення (28), закон перетворення двоглюонного поля мiстить оператори одночастинкового глюонного поля. Проте, як видно з попереднiх розрахункiв для випадку, коли кольоровий стан трикваркової системи описується тензором Левi-Чивiти, доданки що мiстять першi ступенi елементiв матриць Гелл-Манна випадають iз виразу для лагранжiану, внаслiдок того, що згортка по кольоровим iндексам призводить до слiду $Sp\left({{{\hat{\lambda}}}^{{{g}_{1}}}}\right)$. Оскiльки, одночастинковi поля входять у такому випадку в вираз для лагранжiану в видi $\hat{A}_{{{g}_{1}}}^{\left(n\right)}\left(q\right)Sp\left({{{\hat{\lambda}}}^{{{g}_{1}}}}\right),$ то вони теж випадають iз лагранжiану. Тобто, в моделi, що розглядається для випадку безкольорового стану барiону такi поля стають нефiзичними, бо оскiльки вони не входять у лагранжiан, їх значення не визначаються динамiкою системи. Окрiм того, так як одночастинковi глюоннi поля не входять у лагранжiан, для його iнварiантностi вiдносно локальних $S{{U}_{c}}\left(3\right)-$перетворень, зникає необхiднiсть перетворювати цi поля за законом (26). Тому, в усiх можливих калiбруваннях цi поля можна покласти рiвними нулю. Тодi, замiсть (28) отримаємо:

$$\hat{{A}^{\prime}}_{bd,{{g}_{1}}{{g}_{3}}}^{\left({{n}_{1}}{{n}_{2}}\right)}\left(q\right)={{D}_{{{g}_{1}}{{g}_{2}}}}\left(q\right){{D}_{{{g}_{3}}{{g}_{4}}}}\left(q\right)\hat{A}_{bd,{{g}_{2}}{{g}_{4}}}^{\left({{n}_{1}}{{n}_{2}}\right)}\left(q\right)+\frac{\partial{{\theta}_{{{g}_{1}}}}\left(q\right)}{\partial{{q}^{b}}}\frac{\partial{{\theta}_{{{g}_{3}}}}\left(q\right)}{\partial{{q}^{d}}}.$$ (29)

При цьому лагранжiан, замiсть виразу (21) прийме вид:

$$\begin{split}&\frac{L}{6}=\frac{i}{2}\left(\sum\limits_{b=0}^{3}{\left({{{\hat{\bar{\Psi}}}}_{{{s}_{1}}}}\left(q\right)\gamma_{{{s}_{1}}{{s}_{2}}}^{b}\frac{\partial{{{\hat{\Psi}}}_{{{s}_{2}}}}\left(q\right)}{\partial{{q}^{b}}}-\frac{\partial{{{\hat{\bar{\Psi}}}}_{{{s}_{1}}}}\left(q\right)}{\partial{{q}^{b}}}\gamma_{{{s}_{1}}{{s}_{2}}}^{b}{{{\hat{\Psi}}}_{{{s}_{2}}}}\left(q\right)\right)}\right)-\\ &-\left(3{{m}_{q}}\right){{{\hat{\bar{\Psi}}}}_{{{s}_{1}}}}\left(q\right){{{\hat{\Psi}}}_{{{s}_{1}}}}\left(q\right)-\frac{1}{2\left(3{{m}_{q}}\right)}\sum\limits_{b=4}^{9}{\sum\limits_{d=4}^{9}{{{g}^{bd}}\frac{\partial{{{\hat{\bar{\Psi}}}}_{{{s}_{1}}}}\left(q\right)}{\partial{{q}^{b}}}\frac{\partial{{{\hat{\Psi}}}_{{{s}_{1}}}}\left(q\right)}{\partial{{q}^{d}}}}}-\\ &-\frac{{{g}^{2}}}{\left(9{{m}_{q}}\right)}{{{\hat{\bar{\Psi}}}}_{{{s}_{1}}}}\left(q\right){{{\hat{\Psi}}}_{{{s}_{1}}}}\left(q\right)\times\\ &\times\sum\limits_{b=4}^{9}{\sum\limits_{d=4}^{9}{{{g}^{bd}}}}{{\delta}^{{{g}_{1}}{{g}_{2}}}}\left(\hat{A}_{bd,{{g}_{1}}{{g}_{2}}}^{\left(1,1\right)}\left(q\right)+\hat{A}_{bd,{{g}_{1}}{{g}_{2}}}^{\left(2,2\right)}\left(q\right)+\hat{A}_{bd,{{g}_{1}}{{g}_{2}}}^{\left(3,3\right)}\left(q\right)-\right.\\ &\left.-\hat{A}_{bd,{{g}_{1}}{{g}_{2}}}^{\left(1,2\right)}\left(q\right)-\hat{A}_{bd,{{g}_{1}}{{g}_{2}}}^{\left(1,3\right)}\left(q\right)-\hat{A}_{bd,{{g}_{1}}{{g}_{2}}}^{\left(2,3\right)}\left(q\right)\right)\\ \end{split}$$ (30)

Дельта-символ Кронекера ${{\delta}^{{{g}_{1}}{{g}_{2}}}}$ походить вiд слiду добутку двох матриць Гелл-Манна. Введемо далi позначення:

$$\begin{split}&\hat{A}_{bd,{{g}_{1}}{{g}_{2}}}^{\left(+\right)}\left(q\right)=\hat{A}_{bd,{{g}_{1}}{{g}_{2}}}^{\left(1,1\right)}\left(q\right)+\hat{A}_{bd,{{g}_{1}}{{g}_{2}}}^{\left(2,2\right)}\left(q\right)+\hat{A}_{bd,{{g}_{1}}{{g}_{2}}}^{\left(3,3\right)}\left(q\right),\\ &\hat{A}_{bd,{{g}_{1}}{{g}_{2}}}^{\left(-\right)}\left(q\right)=\hat{A}_{bd,{{g}_{1}}{{g}_{2}}}^{\left(1,2\right)}\left(q\right)+\hat{A}_{bd,{{g}_{1}}{{g}_{2}}}^{\left(1,3\right)}\left(q\right)+\hat{A}_{bd,{{g}_{1}}{{g}_{2}}}^{\left(2,3\right)}\left(q\right),\\ &{{{\hat{V}}}_{bd,{{g}_{1}}{{g}_{2}}}}\left(q\right)=\hat{A}_{bd,{{g}_{1}}{{g}_{2}}}^{\left(+\right)}\left(q\right)-\hat{A}_{bd,{{g}_{1}}{{g}_{2}}}^{\left(-\right)}\left(q\right),\\ &\hat{V}\left(q\right)=\sum\limits_{b=4}^{10}{\sum\limits_{d=4}^{10}{{{g}^{bd}}}{{\delta}^{{{g}_{1}}{{g}_{2}}}}}{{{\hat{V}}}_{bd,{{g}_{1}}{{g}_{2}}}}\left(q\right).\\ \end{split}$$ (31)

Як видно з (29), неоднорiднi доданки в законi перетворення тензорних полiв є однаковими для всiх типiв цих полiв. Тому, поле ${{\hat{V}}_{bd,{{g}_{1}}{{g}_{2}}}}\left(q\right)$ перетворюється за тензорним добутком двох приєднаних представлень групи $S{{U}_{c}}\left(3\right)$, на вiдмiну вiд одноглюонного поля, яке внаслiдок наявностi неоднорiдного доданку не перетворюється нi за яким певним перетворенням цiєї групи. Область значень поля $\hat{V}\left(q\right)$ є проєкцiєю лiнiйного простору тензорiв ${{\hat{V}}_{bd,{{g}_{1}}{{g}_{2}}}}$ на iнварiантний пiдпростiр, на якому реалiзується скалярне представлення групи перетворень при переходi з однiєї iнерцiйної системи вiдлiку до iншої, i скалярне представлення групи локальних $S{{U}_{c}}\left(3\right)$ перетворень. Група перетворень при змiнi системи вiдлiку, як це розглядалося в [11], вiдрiзняється вiд групи Лоренца тим, що на пiдпросторi внутрiшнiх змiнних (у поля ${{\hat{V}}_{bd,{{g}_{1}}{{g}_{2}}}}\left(q\right)$ i полiв, з яких воно побудовано є ненульовi компоненти лише на цьому пiдпросторi) бусти замiнюються на тотожнi перетворення. Лагранжiан (30) приймає вид:

$$\begin{split}&\frac{L}{6}=\frac{i}{2}\left(\sum\limits_{b=0}^{3}{\left({{{\hat{\bar{\Psi}}}}_{{{s}_{1}}}}\left(q\right)\gamma_{{{s}_{1}}{{s}_{2}}}^{b}\frac{\partial{{{\hat{\Psi}}}_{{{s}_{2}}}}\left(q\right)}{\partial{{q}^{b}}}-\frac{\partial{{{\hat{\bar{\Psi}}}}_{{{s}_{1}}}}\left(q\right)}{\partial{{q}^{b}}}\gamma_{{{s}_{1}}{{s}_{2}}}^{b}{{{\hat{\Psi}}}_{{{s}_{2}}}}\left(q\right)\right)}\right)-\\ &-\left(3{{m}_{q}}\right){{{\hat{\bar{\Psi}}}}_{{{s}_{1}}}}\left(q\right){{{\hat{\Psi}}}_{{{s}_{1}}}}\left(q\right)+\frac{1}{2\left(3{{m}_{q}}\right)}\sum\limits_{b=4}^{9}{\sum\limits_{d=4}^{9}{{{g}^{bd}}\frac{\partial{{{\hat{\bar{\Psi}}}}_{{{s}_{1}}}}\left(q\right)}{\partial{{q}^{b}}}\frac{\partial{{{\hat{\Psi}}}_{{{s}_{1}}}}\left(q\right)}{\partial{{q}^{d}}}}}-\\ &+\frac{{{g}^{2}}}{\left(9{{m}_{q}}\right)}{{{\hat{\bar{\Psi}}}}_{{{s}_{1}}}}\left(q\right){{{\hat{\Psi}}}_{{{s}_{1}}}}\left(q\right)\hat{V}\left(q\right)\\ \end{split}$$ (32)

6 Динамiчна модель взаємодiючих тричастинкового бiспiнорного поля i двоглюонного поля

Лагранжiан (32), вочевидь, потрiбно доповнити лагранжiаном поля $\hat{V}\left(q\right).$ Для цього розглянемо спочатку тензорне поле ${{\hat{V}}_{bd,{{g}_{1}}{{g}_{2}}}}\left(q\right).$ Оскiльки, це поле перетворюється за певним представленням локальної групи $S{{U}_{c}}\left(3\right)$, то воно аналогiчне до <<полiв матерiї>> i до нього можна застосувати звичайний спосiб побудови лагранжiану. Лагранжiан вiльного поля ${{\hat{V}}_{bd,{{g}_{1}}{{g}_{2}}}}\left(q\right)$ може бути обраний у видi:

$${{L}_{V}}=\frac{1}{2}{{g}^{b{{b}_{1}}}}{{g}^{d{{d}_{1}}}}{{g}^{l{{l}_{1}}}}\frac{\partial{{{\hat{V}}}_{bd,{{g}_{1}}{{g}_{2}}}}\left(q\right)}{\partial{{q}^{l}}}\frac{\partial{{{\hat{V}}}_{{{b}_{1}}{{d}_{1}},{{g}_{1}}{{g}_{2}}}}\left(q\right)}{\partial{{q}^{{{l}_{1}}}}}-\frac{1}{2}M_{G}^{2}{{g}^{b{{b}_{1}}}}{{g}^{d{{d}_{1}}}}{{\hat{V}}_{bd,{{g}_{1}}{{g}_{2}}}}\left(q\right){{\hat{V}}_{{{b}_{1}}{{d}_{1}},{{g}_{1}}{{g}_{2}}}}\left(q\right).$$ (33)

Тут ${{M}_{G}}$ позначена маса частинок (глюболiв), народження i знищення яких описують оператори поля ${{\hat{V}}_{bd,{{g}_{1}}{{g}_{2}}}}\left(q\right).$ Цей лагранжiан не є iнварiантним вiдносно локального перетворення полiв згiдно з тензорним добутком двох приєднаних представлень групи $S{{U}_{c}}\left(3\right).$ Такої iнварiантностi можна досягти використовуючи мiркування, аналогiчнi тим, що призвели до лагранжiану (30). Спочатку замiнимо в лагранжiанi похiднi на оператори коварiантного диференцiювання, якi для поля, що перетворюється за тензорним добутком двох приєднаних представлень групи $S{{U}_{c}}\left(3\right)$ мають вид:

$$\begin{split}&{{{\hat{D}}}_{l}}\left({{{\hat{V}}}_{bd,{{g}_{1}}{{g}_{2}}}}\left(q\right)\right)=\frac{\partial{{{\hat{V}}}_{bd,{{g}_{1}}{{g}_{2}}}}\left(q\right)}{\partial{{q}^{l}}}-\\ &-ig\hat{A}_{l,{{g}_{3}}}^{\left(I\right)}\left(q\right)\hat{I}_{{{g}_{1}}{{g}_{4}}}^{{{g}_{3}}}{{{\hat{V}}}_{bd,{{g}_{4}}{{g}_{2}}}}\left(q\right)-ig\hat{A}_{l,{{g}_{5}}}^{\left(II\right)}\left(q\right)\hat{I}_{{{g}_{2}}{{g}_{6}}}^{{{g}_{5}}}{{{\hat{V}}}_{bd,{{g}_{1}}{{g}_{6}}}}\left(q\right).\\ \end{split}$$ (34)

Тут $\hat{I}_{{{g}_{2}}{{g}_{3}}}^{{{g}_{1}}}$- матричнi елементи генераторiв приєднаного представлення групи $S{{U}_{c}}\left(3\right)$, i $\hat{A}_{l,{{g}_{1}}}^{\left(I\right)}\left(q\right),$ $\hat{A}_{l,{{g}_{1}}}^{\left(II\right)}\left(q\right)$- оператори калiбрувальних полiв, у якостi яких можуть бути використанi будь-якi поля iз законом перетворення (26). В тому числi це можуть бути й одночастинковi калiбрувальнi поля $\hat{A}_{l,{{g}_{1}}}^{\left(n\right)}\left(q\right),n=1,2,3,$ розглянутi ранiше, але тепер <<натягнутi>> не на генератори фундаментального представлення групи $S{{U}_{c}}\left(3\right),$ а на генератори приєднаного представлення. Доданок лагранжiану, який мiстить згортку коварiантних похiдних матиме вид:

$$\begin{split}&{{g}^{b{{b}_{1}}}}{{g}^{d{{d}_{1}}}}{{g}^{l{{l}_{1}}}}{{{\hat{D}}}_{l}}\left({{{\hat{V}}}_{bd,{{g}_{1}}{{g}_{2}}}}\left(q\right)\right){{{\hat{D}}}_{{{l}_{1}}}}\left({{{\hat{V}}}_{{{b}_{1}}{{d}_{1}},{{g}_{1}}{{g}_{2}}}}\left(q\right)\right)=\\ &={{g}^{b{{b}_{1}}}}{{g}^{d{{d}_{1}}}}{{g}^{l{{l}_{1}}}}\left(\frac{\partial{{{\hat{V}}}_{bd,{{g}_{1}}{{g}_{2}}}}\left(q\right)}{\partial{{q}^{l}}}\frac{\partial{{{\hat{V}}}_{{{b}_{1}}{{d}_{1}},{{g}_{1}}{{g}_{2}}}}\left(q\right)}{\partial{{q}^{{{l}_{1}}}}}\right.-\\ &-ig\hat{A}_{{{l}_{1}},{{g}_{3}}}^{\left(I\right)}\left(q\right)\frac{\partial{{{\hat{V}}}_{bd,{{g}_{1}}{{g}_{2}}}}\left(q\right)}{\partial{{q}^{l}}}\hat{I}_{{{g}_{1}}{{g}_{4}}}^{{{g}_{3}}}{{{\hat{V}}}_{{{b}_{1}}{{d}_{1}},{{g}_{4}}{{g}_{2}}}}\left(q\right)-ig\hat{A}_{l,{{g}_{3}}}^{\left(II\right)}\left(q\right)\frac{\partial{{{\hat{V}}}_{bd,{{g}_{1}}{{g}_{2}}}}\left(q\right)}{\partial{{q}^{l}}}\hat{I}_{{{g}_{2}}{{g}_{4}}}^{{{g}_{3}}}{{{\hat{V}}}_{{{b}_{1}}{{d}_{1}},{{g}_{1}}{{g}_{4}}}}\left(q\right)-\\ &-ig\hat{A}_{l,{{g}_{3}}}^{\left(I\right)}\left(q\right)\hat{I}_{{{g}_{1}}{{g}_{4}}}^{{{g}_{3}}}{{{\hat{V}}}_{bd,{{g}_{4}}{{g}_{2}}}}\left(q\right)\frac{\partial{{{\hat{V}}}_{{{b}_{1}}{{d}_{1}},{{g}_{1}}{{g}_{2}}}}\left(q\right)}{\partial{{q}^{{{l}_{1}}}}}-ig\hat{A}_{l,{{g}_{3}}}^{\left(II\right)}\left(q\right)\hat{I}_{{{g}_{2}}{{g}_{4}}}^{{{g}_{3}}}{{{\hat{V}}}_{bd,{{g}_{1}}{{g}_{4}}}}\left(q\right)\frac{\partial{{{\hat{V}}}_{{{b}_{1}}{{d}_{1}},{{g}_{1}}{{g}_{2}}}}\left(q\right)}{\partial{{q}^{{{l}_{1}}}}}\\ &+{{g}^{2}}\hat{A}_{l,{{g}_{3}}}^{\left(I\right)}\left(q\right)\hat{A}_{{{l}_{1}},{{g}_{5}}}^{\left(I\right)}\left(q\right)\hat{I}_{{{g}_{4}}{{g}_{1}}}^{{{g}_{3}}}\hat{I}_{{{g}_{1}}{{g}_{6}}}^{{{g}_{5}}}{{{\hat{V}}}_{bd,{{g}_{4}}{{g}_{2}}}}\left(q\right){{{\hat{V}}}_{{{b}_{1}}{{d}_{1}},{{g}_{6}}{{g}_{2}}}}\left(q\right)+\\ &+{{g}^{2}}\hat{A}_{l,{{g}_{5}}}^{\left(II\right)}\left(q\right)\hat{A}_{l,{{g}_{3}}}^{\left(II\right)}\left(q\right)\hat{I}_{{{g}_{6}}{{g}_{2}}}^{{{g}_{5}}}\hat{I}_{{{g}_{2}}{{g}_{4}}}^{{{g}_{3}}}{{{\hat{V}}}_{bd,{{g}_{1}}{{g}_{6}}}}\left(q\right){{{\hat{V}}}_{{{b}_{1}}{{d}_{1}},{{g}_{1}}{{g}_{4}}}}\left(q\right)+\\ &-2{{g}^{2}}\hat{A}_{l,{{g}_{3}}}^{\left(I\right)}\left(q\right)\hat{A}_{{{l}_{1}},{{g}_{5}}}^{\left(II\right)}\left(q\right)\hat{I}_{{{g}_{1}}{{g}_{4}}}^{{{g}_{3}}}\hat{I}_{{{g}_{2}}{{g}_{6}}}^{{{g}_{5}}}{{{\hat{V}}}_{bd,{{g}_{4}}{{g}_{2}}}}\left(q\right){{{\hat{V}}}_{{{b}_{1}}{{d}_{1}},{{g}_{1}}{{g}_{6}}}}\left(q\right)\Biggr{)}.\\ \end{split}$$ (35)

Тут ми скористалися тим, що матричнi елементи генераторiв приєднаного представлення спiвпадають iз структурними константами i, вiдтак є антисиметричними вiдносно перестановок довiльної пари iндексiв. Тепер ми можемо не порушуючи iнварiантнiсть лагранжiану вiдносно локального $S{{U}_{c}}\left(3\right)-$ перетворення замiнити добутки одночастинкових полiв $\hat{A}_{l,{{g}_{1}}}^{\left(I\right)}\left(q\right)\hat{A}_{{{l}_{1}},{{g}_{2}}}^{\left(I\right)}\left(q\right),$ $\hat{A}_{l,{{g}_{1}}}^{\left(II\right)}\left(q\right)\hat{A}_{l,{{g}_{2}}}^{\left(II\right)}\left(q\right),\hat{A}_{l,{{g}_{1}}}^{\left(I\right)}\left(q\right)\hat{A}_{{{l}_{1}},{{g}_{2}}}^{\left(II\right)}\left(q\right)$ на тензори $\hat{A}_{l{{l}_{1}},{{g}_{1}}{{g}_{2}}}^{\left(I,I\right)}\left(q\right),\hat{A}_{l{{l}_{1}},{{g}_{1}}{{g}_{2}}}^{\left(II,II\right)}\left(q\right),\hat{A}_{l{{l}_{1}},{{g}_{1}}{{g}_{2}}}^{\left(I,II\right)}\left(q\right)$, що описують двочастинковi поля з тим самим законом перетворення, що й цi добутки. Оскiльки, закон перетворення одночастинкового поля спiвпадає iз (26), то й закон перетворення цих тензорiв спiвпадає з (28). Оскiльки поле $\hat{V}\left(q\right),$ що входить у лагранжiан (32) є проєкцiєю лiнiйного простору тензорiв ${{\hat{V}}_{bd,{{g}_{1}}{{g}_{2}}}}$ на iнварiантний пiдпростiр, на якому реалiзуються скалярнi представлення групи перетворень при переходi iз однiєї системи вiдлiку до iншої, i групи $S{{U}_{c}}\left(3\right),$ то таку ж проєкцiю зручно тепер видiлити i в лагранжiанi для поля ${{\hat{V}}_{bd,{{g}_{1}}{{g}_{2}}}}\left(q\right)$. Розкладаючи лiнiйний простiр тензорiв ${{\hat{V}}_{bd,{{g}_{1}}{{g}_{2}}}}$ у пряму суму iнварiантних пiдпросторiв запишемо:

$${{\hat{V}}_{bd,{{g}_{1}}{{g}_{2}}}}\left(q\right)=k{{g}_{bd}}{{\delta}_{{{g}_{1}}{{g}_{2}}}}\hat{V}\left(q\right)+\ldots$$ (36)

Тут $k-$ нормувальний коефiцiєнт, а через <<трикрапки>> позначено проекцiї на решту iнварiантних пiдпросторiв. Оскiльки цi проекцiї не входять у лагранжiан взаємодiї (32), то з метою отримати для початку найпростiшу модель ми покладемо їх рiвними нулю. Коефiцiєнт $k$ знайдемо, пiдставляючи розклад (36) в (31):

$$\hat{V}\left(q\right)=k\left(\sum\limits_{b=4}^{9}{\sum\limits_{d=4}^{9}{{{g}^{bd}}}}{{g}_{bd}}{{\delta}^{{{g}_{1}}{{g}_{2}}}}{{\delta}_{{{g}_{1}}{{g}_{2}}}}\right)\hat{V}\left(q\right)$$ (37)

Враховуючи вид метричного тензора (8) i те, що iндекси ${{g}_{1}}$ i ${{g}_{1}}$ приймають значення вiд 1 до 8, маємо:

$$k=\frac{1}{\text{1350}}$$ (38)

З урахуванням обговорених перетворень, лагранжiан поля $\hat{V}\left(q\right)$ прийме вид:

$$\begin{split}&{{L}_{V}}=\frac{1}{2}{{g}^{l{{l}_{1}}}}k\frac{\partial\hat{V}\left(q\right)}{\partial{{q}^{l}}}\frac{\partial\hat{V}\left(q\right)}{\partial{{q}^{{{l}_{1}}}}}-\frac{k}{2}M_{G}^{2}{{{\hat{V}}}^{2}}\left(q\right)+\\ &+\frac{1}{2}{{k}^{2}}{{g}^{b{{b}_{1}}}}{{g}_{{{b}_{1}}{{d}_{1}}}}{{g}_{bd}}{{g}^{d{{d}_{1}}}}{{g}^{l{{l}_{1}}}}{{g}^{2}}\hat{A}_{l{{l}_{1}},{{g}_{3}}{{g}_{5}}}^{\left(I,I\right)}\left(q\right)\hat{I}_{{{g}_{2}}{{g}_{1}}}^{{{g}_{3}}}\hat{I}_{{{g}_{1}}{{g}_{2}}}^{{{g}_{5}}}{{{\hat{V}}}^{2}}\left(q\right)+\\ &+\frac{1}{2}{{k}^{2}}{{g}^{b{{b}_{1}}}}{{g}_{bd}}{{g}_{{{b}_{1}}{{d}_{1}}}}{{g}^{d{{d}_{1}}}}{{g}^{l{{l}_{1}}}}{{g}^{2}}\hat{A}_{l{{l}_{1}},{{g}_{5}}{{g}_{3}}}^{\left(II,II\right)}\left(q\right)\hat{I}_{{{g}_{1}}{{g}_{2}}}^{{{g}_{5}}}\hat{I}_{{{g}_{2}}{{g}_{1}}}^{{{g}_{3}}}{{{\hat{V}}}^{2}}\left(q\right)+\\ &-{{k}^{2}}{{g}^{b{{b}_{1}}}}{{g}_{bd}}{{g}_{{{b}_{1}}{{d}_{1}}}}{{g}^{d{{d}_{1}}}}{{g}^{l{{l}_{1}}}}{{g}^{2}}\hat{A}_{l{{l}_{1}},{{g}_{3}}{{g}_{5}}}^{\left(I,II\right)}\left(q\right)\hat{I}_{{{g}_{1}}{{g}_{2}}}^{{{g}_{3}}}\hat{I}_{{{g}_{2}}{{g}_{1}}}^{{{g}_{5}}}{{{\hat{V}}}^{2}}\left(q\right).\\ \end{split}$$ (39)

Одночастинковi калiбрувальнi поля, як i ранiше було показано, не входять у лагранжiан i можуть бути покладенi рiвними нулю. При цьому, закон перетворення двочастинкових полiв спiвпаде iз (28). Безпосереднiм розрахунком можна переконатися, що для генераторiв приєднаного представлення має мiсце тотожнiсть:

$$\hat{I}_{{{g}_{1}}{{g}_{2}}}^{{{g}_{3}}}\hat{I}_{{{g}_{2}}{{g}_{1}}}^{{{g}_{4}}}=2{{\delta}^{{{g}_{3}}{{g}_{4}}}}$$ (40)

З урахуванням цiєї тотожностi лагранжiан поля $\hat{V}\left(q\right)$ приймає вид:

$$\begin{split}&{{L}_{V}}=\frac{1}{2}{{g}^{l{{l}_{1}}}}k\frac{\partial\hat{V}\left(q\right)}{\partial{{q}^{l}}}\frac{\partial\hat{V}\left(q\right)}{\partial{{q}^{{{l}_{1}}}}}-\frac{k}{2}M_{G}^{2}{{{\hat{V}}}^{2}}\left(q\right)+\\ &+{{g}^{2}}k{{g}^{l{{l}_{1}}}}{{\delta}^{{{g}_{3}}{{g}_{5}}}}\left(\hat{A}_{l{{l}_{1}},{{g}_{3}}{{g}_{5}}}^{\left(I,I\right)}\left(q\right)+\hat{A}_{l{{l}_{1}},{{g}_{5}}{{g}_{3}}}^{\left(II,II\right)}\left(q\right)-2\hat{A}_{l{{l}_{1}},{{g}_{3}}{{g}_{5}}}^{\left(I,II\right)}\left(q\right)\right){{{\hat{V}}}^{2}}\left(q\right)\\ \end{split}$$ (41)

Поле $\hat{A}_{l{{l}_{1}},{{g}_{3}}{{g}_{5}}}^{\left(I,I\right)}\left(q\right)+\hat{A}_{l{{l}_{1}},{{g}_{5}}{{g}_{3}}}^{\left(II,II\right)}\left(q\right)-2\hat{A}_{l{{l}_{1}},{{g}_{3}}{{g}_{5}}}^{\left(I,II\right)}\left(q\right)$, внаслiдок взаємознищення неоднорiдних доданкiв у законi (28), перетворюється за тензорним добутком двох приєднаних представлень групи $S{{U}_{c}}\left(3\right)$. Але за тим самим законом перетворюється й поле ${{\hat{V}}_{bd,{{g}_{1}}{{g}_{2}}}}\left(q\right)$. Оскiльки, всi попереднi мiркування визначали не самi калiбрувальнi поля, а лише закон їх перетворення, з метою досягнення локальної $S{{U}_{c}}\left(3\right)$- iнварiантностi лагранжiану. Оскiльки поле ${{\hat{V}}_{bd,{{g}_{1}}{{g}_{2}}}}\left(q\right)$ має потрiбний закон перетворення, то використовуючи його в якостi поля $\hat{A}_{l{{l}_{1}},{{g}_{3}}{{g}_{5}}}^{\left(I,I\right)}\left(q\right)+\hat{A}_{l{{l}_{1}},{{g}_{5}}{{g}_{3}}}^{\left(II,II\right)}\left(q\right)-2\hat{A}_{l{{l}_{1}},{{g}_{3}}{{g}_{5}}}^{\left(I,II\right)}\left(q\right)$ ми отримаємо для поля $\hat{V}\left(q\right)$ $S{{U}_{c}}\left(3\right)$ локально iнварiантний лагранжiан

$$\begin{split}{{L}_{V}}=\frac{1}{2}{{g}^{l{{l}_{1}}}}k\frac{\partial\hat{V}\left(q\right)}{\partial{{q}^{l}}}\frac{\partial\hat{V}\left(q\right)}{\partial{{q}^{{{l}_{1}}}}}-\frac{k}{2}M_{G}^{2}{{\hat{V}}^{2}}\left(q\right)+{{g}^{2}}k{{\hat{V}}^{3}}\left(q\right).\end{split}$$ (42)

Додаючи цей лагранжiан до (32) отримаємо лагранжiан динамiчної моделi взаємодiючих багаточастинкових полiв:

$$\begin{split}&\frac{L}{6}=\frac{i}{2}\left(\sum\limits_{b=0}^{3}{\left({{{\hat{\bar{\Psi}}}}_{{{s}_{1}}}}\left(q\right)\gamma_{{{s}_{1}}{{s}_{2}}}^{b}\frac{\partial{{{\hat{\Psi}}}_{{{s}_{2}}}}\left(q\right)}{\partial{{q}^{b}}}-\frac{\partial{{{\hat{\bar{\Psi}}}}_{{{s}_{1}}}}\left(q\right)}{\partial{{q}^{b}}}\gamma_{{{s}_{1}}{{s}_{2}}}^{b}{{{\hat{\Psi}}}_{{{s}_{2}}}}\left(q\right)\right)}\right)-\\ &-\left(3{{m}_{q}}\right){{{\hat{\bar{\Psi}}}}_{{{s}_{1}}}}\left(q\right){{{\hat{\Psi}}}_{{{s}_{1}}}}\left(q\right)+\frac{1}{2\left(3{{m}_{q}}\right)}\sum\limits_{b=4}^{9}{\sum\limits_{d=4}^{9}{{{g}^{bd}}\frac{\partial{{{\hat{\bar{\Psi}}}}_{{{s}_{1}}}}\left(q\right)}{\partial{{q}^{b}}}\frac{\partial{{{\hat{\Psi}}}_{{{s}_{1}}}}\left(q\right)}{\partial{{q}^{d}}}}}+\\ &+\frac{{{g}^{2}}}{\left(9{{m}_{q}}\right)}{{{\hat{\bar{\Psi}}}}_{{{s}_{1}}}}\left(q\right){{{\hat{\Psi}}}_{{{s}_{1}}}}\left(q\right)\hat{V}\left(q\right)+\\ &+\frac{1}{2}{{g}^{l{{l}_{1}}}}\frac{k}{6}\frac{\partial\hat{V}\left(q\right)}{\partial{{q}^{l}}}\frac{\partial\hat{V}\left(q\right)}{\partial{{q}^{{{l}_{1}}}}}-\frac{1}{2}\frac{k}{6}M_{G}^{2}{{\hat{V}}^{2}}\left(q\right)+{{g}^{2}}\frac{k}{6}{{\hat{V}}^{3}}\left(q\right)\end{split}$$ (43)

Замiсть поля $\hat{V}\left(q\right)$ введемо нове поле $\hat{u}\left(q\right)$ згiдно iз спiввiдношенням:

$$\hat{V}\left(q\right)=-\sqrt{\frac{6}{k}}\hat{u}\left(q\right).$$ (44)

Обрання знаку в цьому виразi буде пояснено пiзнiше. Пiсля цiєї замiни отримаємо:

$$\begin{split}&\frac{L}{6}=\frac{i}{2}\left(\sum\limits_{b=0}^{3}{\left({{{\hat{\bar{\Psi}}}}_{{{s}_{1}}}}\left(q\right)\gamma_{{{s}_{1}}{{s}_{2}}}^{b}\frac{\partial{{{\hat{\Psi}}}_{{{s}_{2}}}}\left(q\right)}{\partial{{q}^{b}}}-\frac{\partial{{{\hat{\bar{\Psi}}}}_{{{s}_{1}}}}\left(q\right)}{\partial{{q}^{b}}}\gamma_{{{s}_{1}}{{s}_{2}}}^{b}{{{\hat{\Psi}}}_{{{s}_{2}}}}\left(q\right)\right)}\right)-\\ &-\left(3{{m}_{q}}\right){{{\hat{\bar{\Psi}}}}_{{{s}_{1}}}}\left(q\right){{{\hat{\Psi}}}_{{{s}_{1}}}}\left(q\right)+\frac{1}{2\left(3{{m}_{q}}\right)}\sum\limits_{b=4}^{9}{\sum\limits_{d=4}^{9}{{{g}^{bd}}\frac{\partial{{{\hat{\bar{\Psi}}}}_{{{s}_{1}}}}\left(q\right)}{\partial{{q}^{b}}}\frac{\partial{{{\hat{\Psi}}}_{{{s}_{1}}}}\left(q\right)}{\partial{{q}^{d}}}}}+\\ &-\frac{{{g}^{2}}}{\left(9{{m}_{q}}\right)}\sqrt{\frac{6}{k}}{{{\hat{\bar{\Psi}}}}_{{{s}_{1}}}}\left(q\right){{{\hat{\Psi}}}_{{{s}_{1}}}}\left(q\right)\hat{u}\left(q\right)+\\ &+\frac{1}{2}{{g}^{l{{l}_{1}}}}\frac{\partial\hat{u}\left(q\right)}{\partial{{q}^{l}}}\frac{\partial\hat{u}\left(q\right)}{\partial{{q}^{{{l}_{1}}}}}-\frac{1}{2}M_{G}^{2}{{\hat{u}}^{2}}\left(q\right)-{{g}^{2}}\sqrt{\frac{6}{k}}{{\hat{u}}^{3}}\left(q\right).\end{split}$$ (45)

Далi зручно перейти вiд змiнних $q$ до нових змiнних $z$ згiдно iз спiввiдношенням:

$$q=\left(\begin{matrix}{{z}^{0}}\\ {{z}^{1}}\\ {{z}^{2}}\\ {{z}^{3}}\\ \sqrt{\frac{2}{9}}{{z}^{4}}\\ \sqrt{\frac{2}{9}}{{z}^{5}}\\ \sqrt{\frac{2}{9}}{{z}^{6}}\\ \sqrt{\frac{1}{6}}{{z}^{7}}\\ \sqrt{\frac{1}{6}}{{z}^{8}}\\ \sqrt{\frac{1}{6}}{{z}^{9}}\\ \end{matrix}\right)$$ (46)

Пiсля цiєї замiни, лагранжiан приймає вид:

$$\begin{split}&\frac{L}{6}=\frac{i}{2}\left(\sum\limits_{b=0}^{3}{\left({{{\hat{\bar{\Psi}}}}_{{{s}_{1}}}}\left(z\right)\gamma_{{{s}_{1}}{{s}_{2}}}^{b}\frac{\partial{{{\hat{\Psi}}}_{{{s}_{2}}}}\left(z\right)}{\partial{{z}^{b}}}-\frac{\partial{{{\hat{\bar{\Psi}}}}_{{{s}_{1}}}}\left(z\right)}{\partial{{z}^{b}}}\gamma_{{{s}_{1}}{{s}_{2}}}^{b}{{{\hat{\Psi}}}_{{{s}_{2}}}}\left(z\right)\right)}\right)-\\ &-\left(\frac{1}{2\left(3{{m}_{q}}\right)}\sum\limits_{b=4}^{10}{\frac{\partial{{{\hat{\bar{\Psi}}}}_{{{s}_{1}}}}\left(z\right)}{\partial{{z}^{b}}}\frac{\partial{{{\hat{\Psi}}}_{{{s}_{1}}}}\left(z\right)}{\partial{{z}^{b}}}}+\right.\\ &\left.+\frac{{{g}^{2}}}{\left(9{{m}_{q}}\right)}\sqrt{\frac{6}{k}}{{{\hat{\bar{\Psi}}}}_{{{s}_{1}}}}\left(z\right){{{\hat{\Psi}}}_{{{s}_{1}}}}\left(z\right)\hat{u}\left(z\right)+\left(3{{m}_{q}}\right){{{\hat{\bar{\Psi}}}}_{{{s}_{1}}}}\left(z\right){{{\hat{\Psi}}}_{{{s}_{1}}}}\left(z\right)\right)+\\ &+\frac{1}{2}\sum\limits_{{{l}_{1}}=0}^{3}{\sum\limits_{{{l}_{2}}=0}^{3}{{{g}^{{{l}_{1}}{{l}_{2}}}}\frac{\partial\hat{u}\left(z\right)}{\partial{{z}^{{{l}_{1}}}}}\frac{\partial\hat{u}\left(z\right)}{\partial{{z}^{{{l}_{2}}}}}}}-\frac{1}{2}\sum\limits_{l=4}^{9}{{{\left(\frac{\partial\hat{u}\left(z\right)}{\partial{{z}^{l}}}\right)}^{2}}}-\frac{1}{2}M_{G}^{2}{{{\hat{u}}}^{2}}\left(z\right)-{{g}^{2}}\sqrt{\frac{6}{k}}{{{\hat{u}}}^{3}}\left(z\right).\\ \end{split}$$ (47)

Для подальшого аналiзу зручно перейти до безрозмiрних величин. У якостi характерної маси природно обрати масу протона, яку позначатимемо ${{M}_{P}}.$ Тодi, характерна довжина $M_{P}^{-1}.$ Оскiльки дiя безрозмiрна, лагранжiан має розмiрнiсть $M_{P}^{10}.$ Введемо далi безрозмiрнi параметри ${{\mu}_{q}}$ i ${{m}_{G}}:$

$${{\mu}_{q}}=\frac{{{m}_{q}}}{{{M}_{P}}},{{m}_{G}}=\frac{{{M}_{G}}}{{{M}_{P}}}.$$ (48)

Введемо також безрозмiрнi координати ${{\rho}^{a}}$ i безрозмiрнi поля ${{\hat{\bar{\psi}}}_{{{s}_{1}}}}\left(\rho\right),{{\hat{\psi}}_{{{s}_{1}}}}\left(\rho\right),\hat{v}\left(\rho\right)$:

$${{\rho}^{a}}={{M}_{P}}{{z}^{a}},{{\hat{\bar{\Psi}}}_{{{s}_{1}}}}\left(\rho\right)=M_{P}^{{{n}_{\psi}}}{{\hat{\bar{\psi}}}_{{{s}_{1}}}}\left(\rho\right),{{\hat{\Psi}}_{{{s}_{1}}}}\left(\rho\right)=M_{P}^{{{n}_{\psi}}}{{\hat{\psi}}_{{{s}_{1}}}}\left(\rho\right),\hat{u}\left(\rho\right)=M_{P}^{{{n}_{u}}}\hat{v}\left(\rho\right).$$ (49)

Тут ${n}_{\psi}$ i ${n}_{u}$ - поки що невiдомi ступенi, якi ми збираємось знайти з умови, щоб усi доданки лагранжiану мали однакову розмiрнiсть. Пiсля замiн (48) i (49) лагранжiан прийме вид:

$$\begin{split}&\frac{L}{6}=\frac{i}{2}\left(M_{P}^{2{{n}_{\psi}}+1}\sum\limits_{b=0}^{3}{\left({{{\hat{\bar{\psi}}}}_{{{s}_{1}}}}\left(\rho\right)\gamma_{{{s}_{1}}{{s}_{2}}}^{b}\frac{\partial{{{\hat{\psi}}}_{{{s}_{2}}}}\left(\rho\right)}{\partial{{\rho}^{b}}}-\frac{\partial{{{\hat{\bar{\psi}}}}_{{{s}_{1}}}}\left(\rho\right)}{\partial{{\rho}^{b}}}\gamma_{{{s}_{1}}{{s}_{2}}}^{b}{{{\hat{\psi}}}_{{{s}_{2}}}}\left(\rho\right)\right)}\right)-\\ &-\left(\frac{1}{2\left(3{{\mu}_{q}}\right)}M_{P}^{2{{n}_{\psi}}+1}\sum\limits_{b=4}^{10}{\frac{\partial{{{\hat{\bar{\psi}}}}_{{{s}_{1}}}}\left(\rho\right)}{\partial{{\rho}^{b}}}\frac{\partial{{{\hat{\psi}}}_{{{s}_{1}}}}\left(\rho\right)}{\partial{{\rho}^{b}}}}+\right.\\ &\left.+M_{P}^{2{{n}_{\psi}}+{{n}_{u}}-1}\frac{{{g}^{2}}}{\left(9{{\mu}_{q}}\right)}\sqrt{\frac{6}{k}}{{{\hat{\bar{\psi}}}}_{{{s}_{1}}}}\left(\rho\right){{{\hat{\psi}}}_{{{s}_{1}}}}\left(\rho\right)\hat{v}\left(\rho\right)+\left(3{{\mu}_{q}}\right)M_{P}^{2{{n}_{\psi}}+1}{{{\hat{\bar{\psi}}}}_{{{s}_{1}}}}\left(\rho\right){{{\hat{\psi}}}_{{{s}_{1}}}}\left(\rho\right)\right)+\\ &+\frac{1}{2}M_{P}^{2{{n}_{u}}+2}\sum\limits_{{{l}_{1}}=0}^{3}{\sum\limits_{{{l}_{2}}=0}^{3}{{{g}^{{{l}_{1}}{{l}_{2}}}}\frac{\partial\hat{v}\left(\rho\right)}{\partial{{\rho}^{{{l}_{1}}}}}\frac{\partial\hat{v}\left(\rho\right)}{\partial{{\rho}^{{{l}_{2}}}}}}}-\frac{1}{2}M_{P}^{2{{n}_{u}}+2}\sum\limits_{l=4}^{9}{{{\left(\frac{\partial\hat{v}\left(\rho\right)}{\partial{{\rho}^{l}}}\right)}^{2}}}-\\ &-\frac{1}{2}m_{G}^{2}M_{P}^{2{{n}_{u}}+2}{{{\hat{v}}}^{2}}\left(\rho\right)-{{g}^{2}}M_{P}^{3{{n}_{u}}}\sqrt{\frac{6}{k}}{{{\hat{v}}}^{3}}\left(\rho\right).\\ \end{split}$$ (50)

З цього виразу видно, що для того, щоб усi доданки лагранжiану мали спiльний множник, потрiбно

$${{n}_{u}}=2,{{n}_{\psi}}=2.5.$$ (51)

Тодi, лагранжiан матиме розмiрнiсть $M_{P}^{6}.$ Для досягнення потрiбної розмiрностi весь лагранжiан ми повиннi множити на $M_{P}^{4}.$ Оскiльки, нас далi цiкавитимуть лише динамiчнi рiвняння, то зручно буде розглядати безрозмiрний лагранжiан:

$$\begin{split}&l=\frac{i}{2}\left(\sum\limits_{b=0}^{3}{\left({{{\hat{\bar{\psi}}}}_{{{s}_{1}}}}\left(\rho\right)\gamma_{{{s}_{1}}{{s}_{2}}}^{b}\frac{\partial{{{\hat{\psi}}}_{{{s}_{2}}}}\left(\rho\right)}{\partial{{\rho}^{b}}}-\frac{\partial{{{\hat{\bar{\psi}}}}_{{{s}_{1}}}}\left(\rho\right)}{\partial{{\rho}^{b}}}\gamma_{{{s}_{1}}{{s}_{2}}}^{b}{{{\hat{\psi}}}_{{{s}_{2}}}}\left(\rho\right)\right)}\right)-\\ &-\left(\frac{1}{2\left(3{{\mu}_{q}}\right)}\sum\limits_{b=4}^{10}{\frac{\partial{{{\hat{\bar{\psi}}}}_{{{s}_{1}}}}\left(\rho\right)}{\partial{{\rho}^{b}}}\frac{\partial{{{\hat{\psi}}}_{{{s}_{1}}}}\left(\rho\right)}{\partial{{\rho}^{b}}}}+\right.\\ &\left.+\frac{{{g}^{2}}}{\left(9{{\mu}_{q}}\right)}\sqrt{\frac{6}{k}}{{{\hat{\bar{\psi}}}}_{{{s}_{1}}}}\left(\rho\right){{{\hat{\psi}}}_{{{s}_{1}}}}\left(\rho\right)\hat{v}\left(\rho\right)+\left(3{{\mu}_{q}}\right){{{\hat{\bar{\psi}}}}_{{{s}_{1}}}}\left(\rho\right){{{\hat{\psi}}}_{{{s}_{1}}}}\left(\rho\right)\right)+\\ &+\frac{1}{2}\sum\limits_{{{l}_{1}}=0}^{3}{\sum\limits_{{{l}_{2}}=0}^{3}{{{g}^{{{l}_{1}}{{l}_{2}}}}\frac{\partial\hat{v}\left(\rho\right)}{\partial{{\rho}^{{{l}_{1}}}}}\frac{\partial\hat{v}\left(\rho\right)}{\partial{{\rho}^{{{l}_{2}}}}}}}-\frac{1}{2}\sum\limits_{l=4}^{9}{{{\left(\frac{\partial\hat{v}\left(\rho\right)}{\partial{{\rho}^{l}}}\right)}^{2}}}-\frac{1}{2}m_{G}^{2}{{{\hat{v}}}^{2}}\left(\rho\right)-{{g}^{2}}\sqrt{\frac{6}{k}}{{{\hat{v}}}^{3}}\left(\rho\right).\\ \end{split}$$ (52)

Для подальшого розгляду зручно видiлити безрозмiрнi координати центру мас i безрозмiрнi внутрiшнi координати. Тому, введемо позначення:

$$\begin{split}&\rho_{X}^{b}={{\rho}^{b}},b=0,1,2,3,\\ &\rho_{y}^{b}={{\rho}^{b}},b=4,5,\ldots,9.\\ \end{split}$$ (53)

Для цих змiнних також використовуватимемо позначення ${{\rho}_{X}}$ i ${{\rho}_{y}}$, коли мова йтиме про всю сукупнiсть тих або iнших безрозмiрних координат. Нехай ${{v}_{0}}\left({{\rho}_{y}}\right)-$ деяка функцiя iз числовими значеннями вiд внутрiшнiх координат. Представимо поле $\hat{v}\left(\rho\right)$ у видi:

$$\hat{v}\left(\rho\right)={{v}_{0}}\left({{\rho}_{y}}\right)\hat{E}+{{\hat{v}}_{1}}\left(\rho\right)$$ (54)

Тут ${{\hat{v}}_{1}}\left(\rho\right)-$ нова динамiчна змiнна (операторнозначна польова функцiя), а $\hat{E}-$ одиничний оператор. Представимо також тричастинкове бiспiнорне поле в видi:

$${{\hat{\psi}}_{{{s}_{1}}}}\left(\rho\right)={{\hat{\Psi}}_{{{s}_{1}}}}\left({{\rho}_{X}}\right)\phi\left({{\rho}_{y}}\right),{{\hat{\bar{\psi}}}_{{{s}_{1}}}}\left(\rho\right)={{\hat{\bar{\Psi}}}_{{{s}_{1}}}}\left({{\rho}_{X}}\right){{\phi}^{*}}\left({{\rho}_{y}}\right)$$ (55)

Тут ${{\hat{\bar{\Psi}}}_{{{s}_{1}}}}\left({{\rho}_{X}}\right),{{\hat{\Psi}}_{{{s}_{1}}}}\left({{\rho}_{X}}\right)-$ також новi операторнозначнi польовi функцiї, а ${{\phi}^{*}}\left({{\rho}_{y}}\right),\phi\left({{\rho}_{y}}\right)-$взаємно комплексно спряженi функцiї, що приймають числовi значення. Використовуючи (54) i (55), а також iнтегруючи по частинах по внутрiшнiх координатах, лагранжiан (52) може бути переписаний у видi:

$$\begin{split}&l=\frac{i}{2}\left(\sum\limits_{b=0}^{3}{\left({{{\hat{\bar{\Psi}}}}_{{{s}_{1}}}}\left({{\rho}_{X}}\right)\gamma_{{{s}_{1}}{{s}_{2}}}^{b}\frac{\partial{{{\hat{\Psi}}}_{{{s}_{2}}}}\left({{\rho}_{X}}\right)}{\partial\rho_{X}^{b}}-\frac{\partial{{{\hat{\bar{\psi}}}}_{{{s}_{1}}}}\left({{\rho}_{X}}\right)}{\partial\rho_{X}^{b}}\gamma_{{{s}_{1}}{{s}_{2}}}^{b}{{{\hat{\psi}}}_{{{s}_{2}}}}\left({{\rho}_{X}}\right)\right)}\right){{\phi}^{*}}\left({{\rho}_{y}}\right)\phi\left({{\rho}_{y}}\right)-\\ &-{{\phi}^{*}}\left({{\rho}_{y}}\right)\left(-\frac{1}{2\left(3{{\mu}_{q}}\right)}\sum\limits_{b=4}^{10}{\frac{{{\partial}^{2}}\phi\left({{\rho}_{y}}\right)}{{{\left(\partial\rho_{y}^{b}\right)}^{2}}}+\frac{{{g}^{2}}}{\left(9{{\mu}_{q}}\right)}\sqrt{\frac{6}{k}}{{v}_{0}}\left({{\rho}_{y}}\right)\phi\left({{\rho}_{y}}\right)+\left(3{{\mu}_{q}}\right)\varphi\left({{\rho}_{y}}\right)}\right)\times\\ &\times{{{\hat{\bar{\Psi}}}}_{{{s}_{1}}}}\left({{\rho}_{X}}\right){{{\hat{\Psi}}}_{{{s}_{1}}}}\left({{\rho}_{X}}\right)+\\ &+\frac{1}{2}\sum\limits_{{{l}_{1}}=0}^{3}{\sum\limits_{{{l}_{2}}=0}^{3}{{{g}^{{{l}_{1}}{{l}_{2}}}}\frac{\partial{{{\hat{v}}}_{1}}\left(\rho\right)}{\partial{{\rho}^{{{l}_{1}}}}}\frac{\partial{{{\hat{v}}}_{1}}\left(\rho\right)}{\partial{{\rho}^{{{l}_{2}}}}}}}-\frac{1}{2}\sum\limits_{l=4}^{9}{{{\left(\frac{\partial{{v}_{0}}\left({{\rho}_{y}}\right)}{\partial{{\rho}^{l}}}\hat{E}+\frac{\partial{{{\hat{v}}}_{1}}\left(\rho\right)}{\partial{{\rho}^{l}}}\right)}^{2}}}\\ &-\frac{1}{2}m_{G}^{2}{{\left({{v}_{0}}\left({{\rho}_{y}}\right)\hat{E}+{{{\hat{v}}}_{1}}\left(\rho\right)\right)}^{2}}-{{g}^{2}}\sqrt{\frac{6}{k}}{{\left({{v}_{0}}\left({{\rho}_{y}}\right)\hat{E}+{{{\hat{v}}}_{1}}\left(\rho\right)\right)}^{3}}-\\ &-\frac{{{g}^{2}}}{\left(9{{\mu}_{q}}\right)}\sqrt{\frac{6}{k}}{{{\hat{\bar{\Psi}}}}_{{{s}_{1}}}}\left({{\rho}_{X}}\right){{{\hat{\Psi}}}_{{{s}_{1}}}}\left({{\rho}_{X}}\right){{\phi}^{*}}\left({{\rho}_{y}}\right)\phi\left({{\rho}_{y}}\right){{{\hat{v}}}_{1}}\left(\rho\right).\\ \end{split}$$ (56)

Цей лагранжiан можна представити як суму трьох доданкiв: лагранжiану тричастинковго бiспiнорного поля:

$$\begin{split}&{{l}_{\Psi}}=\frac{i}{2}\left(\sum\limits_{b=0}^{3}{\left({{{\hat{\bar{\Psi}}}}_{{{s}_{1}}}}\left({{\rho}_{X}}\right)\gamma_{{{s}_{1}}{{s}_{2}}}^{b}\frac{\partial{{{\hat{\Psi}}}_{{{s}_{2}}}}\left({{\rho}_{X}}\right)}{\partial\rho_{X}^{b}}-\frac{\partial{{{\hat{\bar{\psi}}}}_{{{s}_{1}}}}\left({{\rho}_{X}}\right)}{\partial\rho_{X}^{b}}\gamma_{{{s}_{1}}{{s}_{2}}}^{b}{{{\hat{\psi}}}_{{{s}_{2}}}}\left({{\rho}_{X}}\right)\right)}\right){{\phi}^{*}}\left({{\rho}_{y}}\right)\phi\left({{\rho}_{y}}\right)-\\ &-{{\phi}^{*}}\left({{\rho}_{y}}\right)\left(-\frac{1}{2\left(3{{\mu}_{q}}\right)}\sum\limits_{b=4}^{10}{\frac{{{\partial}^{2}}\phi\left({{\rho}_{y}}\right)}{{{\left(\partial\rho_{y}^{b}\right)}^{2}}}+\frac{{{g}^{2}}}{\left(9{{\mu}_{q}}\right)}\sqrt{\frac{6}{k}}{{v}_{0}}\left({{\rho}_{y}}\right)\phi\left({{\rho}_{y}}\right)+\left(3{{\mu}_{q}}\right)\varphi\left({{\rho}_{y}}\right)}\right)\times\\ &\times{{{\hat{\bar{\Psi}}}}_{{{s}_{1}}}}\left({{\rho}_{X}}\right){{{\hat{\Psi}}}_{{{s}_{1}}}}\left({{\rho}_{X}}\right),\\ \end{split}$$ (57)

лагранжiану двочастинкового калiбрувального поля:

$$\begin{split}&{{l}_{v}}=\frac{1}{2}\sum\limits_{{{l}_{1}}=0}^{3}{\sum\limits_{{{l}_{2}}=0}^{3}{{{g}^{{{l}_{1}}{{l}_{2}}}}\frac{\partial{{{\hat{v}}}_{1}}\left(\rho\right)}{\partial{{\rho}^{{{l}_{1}}}}}\frac{\partial{{{\hat{v}}}_{1}}\left(\rho\right)}{\partial{{\rho}^{{{l}_{2}}}}}}}-\frac{1}{2}\sum\limits_{l=4}^{9}{{{\left(\frac{\partial{{v}_{0}}\left({{\rho}_{y}}\right)}{\partial{{\rho}^{l}}}\hat{E}+\frac{\partial{{{\hat{v}}}_{1}}\left(\rho\right)}{\partial{{\rho}^{l}}}\right)}^{2}}}\\ &-\frac{1}{2}m_{G}^{2}{{\left({{v}_{0}}\left({{\rho}_{y}}\right)\hat{E}+{{{\hat{v}}}_{1}}\left(\rho\right)\right)}^{2}}-{{g}^{2}}\sqrt{\frac{6}{k}}{{\left({{v}_{0}}\left({{\rho}_{y}}\right)\hat{E}+{{{\hat{v}}}_{1}}\left(\rho\right)\right)}^{3}},\\ \end{split}$$ (58)

i лагранжiану їх взаємодiї:

$${{l}_{\operatorname{int}}}=-\frac{{{g}^{2}}}{\left(9{{\mu}_{q}}\right)}\sqrt{\frac{6}{k}}{{\hat{\bar{\Psi}}}_{{{s}_{1}}}}\left({{\rho}_{X}}\right){{\hat{\Psi}}_{{{s}_{1}}}}\left({{\rho}_{X}}\right){{\phi}^{*}}\left({{\rho}_{y}}\right)\phi\left({{\rho}_{y}}\right){{\hat{v}}_{1}}\left(\rho\right).$$ (59)

Далi, ми можемо розглядати динамiку системи полiв iз лагранжiаном (56) в представленнi взаємодiї вiдносно лагранжiану ${{l}_{\operatorname{int}}}.$ Тобто, польовi оператори можна розглядати як розв’язки динамiчних рiвнянь для лагранжiану, що є сумою ${{l}_{\Psi}}+{{l}_{v}}$, а динамiку стану системи розглядати як таку, що визначається гамiльтонiаном, породжуваним лагранжiаном взаємодiї ${{l}_{\operatorname{int}}}.$ Це дає нам змогу розглядати окремо динамiку операторiв, що породжується лагранжiаном ${{l}_{\Psi}}$ окремо вiд динамiки операторiв, що породжується лагранжiаном ${{l}_{v}}.$

Розглянемо спочатку лагранжiан ${{l}_{\Psi}}.$ Його можна переписати в видi:

$$\begin{split}&{{l}_{\Psi}}=\frac{i}{2}\left(\sum\limits_{b=0}^{3}{\left({{{\hat{\bar{\Psi}}}}_{{{s}_{1}}}}\left({{\rho}_{X}}\right)\gamma_{{{s}_{1}}{{s}_{2}}}^{b}\frac{\partial{{{\hat{\Psi}}}_{{{s}_{2}}}}\left({{\rho}_{X}}\right)}{\partial\rho_{X}^{b}}-\frac{\partial{{{\hat{\bar{\Psi}}}}_{{{s}_{1}}}}\left({{\rho}_{X}}\right)}{\partial\rho_{X}^{b}}\gamma_{{{s}_{1}}{{s}_{2}}}^{b}{{{\hat{\Psi}}}_{{{s}_{2}}}}\left({{\rho}_{X}}\right)\right)}\right){{\phi}^{*}}\left({{\rho}_{y}}\right)\phi\left({{\rho}_{y}}\right)-\\ &-{{\phi}^{*}}\left({{\rho}_{y}}\right){{{\hat{H}}}^{\operatorname{i}\text{nternal}}}\left(\phi\left({{\rho}_{y}}\right)\right){{{\hat{\bar{\Psi}}}}_{{{s}_{1}}}}\left({{\rho}_{X}}\right){{{\hat{\Psi}}}_{{{s}_{2}}}}\left({{\rho}_{X}}\right),\\ \end{split}$$ (60)

де введено внутрiшнiй гамiльтонiан ${{\hat{H}}^{\text{internal}}}$ тричастинкової системи:

$${{\hat{H}}^{\text{\T2A\cyrii nternal}}}\left(\phi\left({{\rho}_{y}}\right)\right)\equiv-\frac{1}{2\left(3{{\mu}_{q}}\right)}\sum\limits_{b=4}^{10}{\frac{{{\partial}^{2}}\phi\left({{\rho}_{y}}\right)}{{{\left(\partial\rho_{y}^{b}\right)}^{2}}}+\frac{{{g}^{2}}}{\left(9{{\mu}_{q}}\right)}\sqrt{\frac{6}{k}}{{v}_{0}}\left({{\rho}_{y}}\right)\phi\left({{\rho}_{y}}\right)+\left(3{{\mu}_{q}}\right)\varphi\left({{\rho}_{y}}\right)}.$$ (61)

Як видно з цього виразу, функцiя $\left({{{g}^{2}}}/{\left(9{{\mu}_{q}}\right)}\;\sqrt{{6}/{k}\;}\right){{v}_{0}}\left({{\rho}_{y}}\right)$ грає роль потенцiйної енергiї взаємодiї мiж кварками. Вiдповiдно функцiю $\varphi\left({{\rho}_{y}}\right)$ можна розглядати як координатну частину внутрiшнього стану барiону. Оскiльки, залежнiсть польових функцiй вiд їх аргументiв у обраному представленнi взаємодiї повинна виражати динамiку вiльного барiону, то функцiя $\varphi\left({{\rho}_{y}}\right)$ повинна бути власною функцiєю внутрiшнього гамiльтонiану (61), яка вiдповiдає найменшому власному значенню, яке дорiвнює масi барiону. Маючи на метi опис протону, покладемо її рiвнiй масi протону ${{M}_{P}}$:

$$-\frac{1}{2\left(3{{\mu}_{q}}\right)}\sum\limits_{b=4}^{10}{\frac{{{\partial}^{2}}\phi\left({{\rho}_{y}}\right)}{{{\left(\partial\rho_{y}^{b}\right)}^{2}}}+\frac{{{g}^{2}}}{\left(9{{\mu}_{q}}\right)}\sqrt{\frac{6}{k}}{{v}_{0}}\left({{\rho}_{y}}\right)\phi\left({{\rho}_{y}}\right)+\left(3{{\mu}_{q}}\right)\varphi\left({{\rho}_{y}}\right)}={{M}_{P}}\varphi\left({{\rho}_{y}}\right).$$ (62)

Якщо власну функцiю $\phi\left({{\rho}_{y}}\right)$ обрати нормованою на одиницю, то дiя для лагранжiану ${{l}_{\Psi}}$ зведеться до звичайного виразу для бiспiнорного поля, а динамiчнi рiвняння - до системи рiвнянь Дiрака. Вiдповiдно, матимемо загальний розв’язок цiєї системи в видi лiнiйної комбiнацiї негативно-частотних i позитивно-частотних розв’язкiв. При цьому, негативно- i позитивно-частотнi коефiцiєнти при реалiзацiї звичайної процедури квантування [4] будуть описувати народження i знищення частинок iз масою протону i спiном 1/2 з внутрiшнiм станом, що перетворюється за тривiальним представленням групи $S{{U}_{c}}\left(3\right)$. Окрiм того, оскiльки нас цiкавить лише сильна взаємодiя, ми не розглядали явно ароматовий стан системи трьох кваркiв, але вiн може бути обраний таким, що вiдповiдає стану протону. Тобто, оператори народження i знищення, якi вiдповiдають полю ${{\hat{\Psi}}_{s}}\left({{\rho}_{X}}\right),s=1,2,3,4$ описують процеси народження i знищення протонiв.

Розглянемо тепер лагранжiан ${{l}_{v}}$ (58). З виду цього лагранжiану бачимо, що динамiчнi рiвняння Лагранжа - Ейлера можна отримати для поля $\hat{v}\left(\rho\right)={{v}_{0}}\left({{\rho}_{y}}\right)\hat{E}+{{\hat{v}}_{1}}\left(\rho\right)$ (54). Це означає, що функцiя ${{v}_{0}}\left({{\rho}_{y}}\right)$ буде частковим розв’язком цих рiвнянь, якщо ${{\hat{v}}_{1}}\left(\rho\right)=0.$ Тодi представлення $\hat{v}\left(\rho\right)={{v}_{0}}\left({{\rho}_{y}}\right)\hat{E}+{{\hat{v}}_{1}}\left(\rho\right)$ можна розглядати таким чином, що ми маємо <<великий розв’язок>> ${{v}_{0}}\left({{\rho}_{y}}\right)$, який описує взаємодiю кваркiв всерединi барiону i квантуємо малi флуктуацiї навколо нього ${{\hat{v}}_{1}}\left(\rho\right).$ Виходячи з цього, для функцiї ${{v}_{0}}\left({{\rho}_{y}}\right)$ за допомогою лагранжiану (58) отримуємо динамiчне рiвняння:

$$\sum\limits_{l=4}^{9}{\frac{{{\partial}^{2}}{{v}_{0}}\left({{\rho}_{y}}\right)}{{{\left(\partial\rho_{y}^{l}\right)}^{2}}}}-m_{G}^{2}{{v}_{0}}\left({{\rho}_{y}}\right)-3{{g}^{2}}\sqrt{\frac{6}{k}}{{\left({{v}_{0}}\left({{\rho}_{y}}\right)\right)}^{2}}=0.$$ (63)

Динамiка флуктуацiй ${{\hat{v}}_{1}}\left(\rho\right)$ з урахуванням (63) описується лагранжiаном:

$$\begin{split}&{{l}_{{{v}_{1}}}}=\frac{1}{2}\sum\limits_{{{l}_{1}}=0}^{3}{\sum\limits_{{{l}_{2}}=0}^{3}{{{g}^{{{l}_{1}}{{l}_{2}}}}\frac{\partial{{{\hat{v}}}_{1}}\left(\rho\right)}{\partial{{\rho}^{{{l}_{1}}}}}\frac{\partial{{{\hat{v}}}_{1}}\left(\rho\right)}{\partial{{\rho}^{{{l}_{2}}}}}}}-\frac{1}{2}\sum\limits_{l=4}^{9}{{{\left(\frac{\partial{{{\hat{v}}}_{1}}\left(\rho\right)}{\partial{{\rho}^{l}}}\right)}^{2}}}-\\ &-\frac{1}{2}m_{G}^{2}{{\left({{{\hat{v}}}_{1}}\left(\rho\right)\right)}^{2}}-3{{g}^{2}}\sqrt{\frac{6}{k}}\left({{v}_{0}}\left({{\rho}_{y}}\right)\right){{\left({{{\hat{v}}}_{1}}\left(\rho\right)\right)}^{2}}-{{g}^{2}}\sqrt{\frac{6}{k}}{{\left({{{\hat{v}}}_{1}}\left(\rho\right)\right)}^{3}}.\\ \end{split}$$ (64)

Кубiчний доданок $-{{g}^{2}}\sqrt{{6}/{k}\;}{{\left({{{\hat{v}}}_{1}}\left(\rho\right)\right)}^{3}}$ ми можемо додати до лагранжiану взаємодiї (59). Тодi, враховуючи, що ми використовуємо представлення взаємодiї вiдносно лагранжiану взаємодiї:

$$l_{\operatorname{int}}^{1}=-\frac{{{g}^{2}}}{\left(9{{\mu}_{q}}\right)}\sqrt{\frac{6}{k}}{{\hat{\bar{\Psi}}}_{{{s}_{1}}}}\left({{\rho}_{X}}\right){{\hat{\Psi}}_{{{s}_{1}}}}\left({{\rho}_{X}}\right){{\phi}^{*}}\left({{\rho}_{y}}\right)\phi\left({{\rho}_{y}}\right){{\hat{v}}_{1}}\left(\rho\right)-{{g}^{2}}\sqrt{\frac{6}{k}}{{\left({{{\hat{v}}}_{1}}\left(\rho\right)\right)}^{3}},$$ (65)

залежнiсть вiд своїх аргументiв поля ${{\hat{v}}_{1}}\left(\rho\right)$ буде описуватись лагранжiаном:

$$\begin{split}&l_{{{v}_{1}}}^{\left(0\right)}=\frac{1}{2}\sum\limits_{{{l}_{1}}=0}^{3}{\sum\limits_{{{l}_{2}}=0}^{3}{{{g}^{{{l}_{1}}{{l}_{2}}}}\frac{\partial{{{\hat{v}}}_{1}}\left(\rho\right)}{\partial{{\rho}^{{{l}_{1}}}}}\frac{\partial{{{\hat{v}}}_{1}}\left(\rho\right)}{\partial{{\rho}^{{{l}_{2}}}}}}}-\frac{1}{2}\sum\limits_{l=4}^{9}{{{\left(\frac{\partial{{{\hat{v}}}_{1}}\left(\rho\right)}{\partial{{\rho}^{l}}}\right)}^{2}}}-\\ &-\frac{1}{2}m_{G}^{2}{{\left({{{\hat{v}}}_{1}}\left(\rho\right)\right)}^{2}}-3{{g}^{2}}\sqrt{\frac{6}{k}}\left({{v}_{0}}\left({{\rho}_{y}}\right)\right){{\left({{{\hat{v}}}_{1}}\left(\rho\right)\right)}^{2}}.\\ \end{split}$$ (66)

За допомогою iнтегрування по частинах, його можна переписати в видi:

$$\begin{split}&l_{{{v}_{1}}}^{\left(0\right)}=\frac{1}{2}\sum\limits_{{{l}_{1}}=0}^{3}{\sum\limits_{{{l}_{2}}=0}^{3}{{{g}^{{{l}_{1}}{{l}_{2}}}}\frac{\partial{{{\hat{v}}}_{1}}\left(\rho\right)}{\partial{{\rho}^{{{l}_{1}}}}}\frac{\partial{{{\hat{v}}}_{1}}\left(\rho\right)}{\partial{{\rho}^{{{l}_{2}}}}}}}-\\ &-{{{\hat{v}}}_{1}}\left(\rho\right)\left(-\frac{1}{2}\sum\limits_{l=4}^{9}{\left(\frac{{{\partial}^{2}}{{{\hat{v}}}_{1}}\left(\rho\right)}{\partial{{\left({{\rho}^{l}}\right)}^{2}}}\right)+\frac{1}{2}m_{G}^{2}{{{\hat{v}}}_{1}}\left(\rho\right)+3{{g}^{2}}\sqrt{\frac{6}{k}}\left({{v}_{0}}\left({{\rho}_{y}}\right)\right){{{\hat{v}}}_{1}}\left(\rho\right)}\right).\end{split}$$ (67)

Вираз

$$\hat{H}_{v}^{\text{internal}}\left({{{\hat{v}}}_{1}}\left(\rho\right)\right)=-\frac{1}{2}\sum\limits_{l=4}^{9}{\left(\frac{{{\partial}^{2}}{{{\hat{v}}}_{1}}\left(\rho\right)}{\partial{{\left({{\rho}^{l}}\right)}^{2}}}\right)+\frac{1}{2}m_{G}^{2}{{{\hat{v}}}_{1}}\left(\rho\right)+3{{g}^{2}}\sqrt{\frac{6}{k}}\left({{v}_{0}}\left({{\rho}_{y}}\right)\right){{{\hat{v}}}_{1}}\left(\rho\right)}$$ (68)

формально має вид результату дiї внутрiшнього гамiльтонiану тричастинкової системи з потенцiйною енергiєю $3{{g}^{2}}\left({6}/{k}\;\right){{v}_{0}}\left({{\rho}_{y}}\right).$ Тому, представляючи поле ${{\hat{v}}_{1}}\left(\rho\right)$ в видi:

$${{\hat{v}}_{1}}\left(\rho\right)={{\hat{V}}_{1}}\left({{\rho}_{X}}\right){{\phi}_{v}}\left({{\rho}_{y}}\right),$$ (69)

де ${{\hat{V}}_{1}}\left({{\rho}_{X}}\right)-$ нова операторнозначна польова функцiя, а ${{\phi}_{v}}\left({{\rho}_{y}}\right)-$ власна функцiя оператора (68), що вiдповiдає власному значенню, яке позначимо ${\mu_{G}^{2}}/{2}\;$:

$$-\frac{1}{2}\sum\limits_{l=4}^{9}{\left(\frac{{{\partial}^{2}}{{\phi}_{v}}\left({{\rho}_{y}}\right)}{\partial{{\left(\rho_{y}^{l}\right)}^{2}}}\right)+\frac{1}{2}m_{G}^{2}{{\phi}_{v}}\left({{\rho}_{y}}\right)+3{{g}^{2}}\sqrt{\frac{6}{k}}\left({{v}_{0}}\left({{\rho}_{y}}\right)\right){{\phi}_{v}}\left({{\rho}_{y}}\right)}=\frac{\mu_{G}^{2}}{2}{{\phi}_{v}}\left({{\rho}_{y}}\right),$$ (70)

отримаємо:

$$\begin{split}&l_{{{v}_{1}}}^{\left(0\right)}=\left(\frac{1}{2}\sum\limits_{{{l}_{1}}=0}^{3}{\sum\limits_{{{l}_{2}}=0}^{3}{{{g}^{{{l}_{1}}{{l}_{2}}}}\frac{\partial{{{\hat{V}}}_{1}}\left({{\rho}_{X}}\right)}{\partial\rho_{X}^{{{l}_{1}}}}\frac{\partial{{{\hat{V}}}_{1}}\left({{\rho}_{X}}\right)}{\partial\rho_{X}^{{{l}_{2}}}}}}-\frac{\mu_{G}^{2}}{2}{{\left({{{\hat{V}}}_{1}}\left({{\rho}_{X}}\right)\right)}^{2}}\right){{\left({{\phi}_{y}}\left({{\rho}_{y}}\right)\right)}^{2}}.\\ \end{split}$$ (71)

Якщо власну функцiю ${{\phi}_{v}}\left({{\rho}_{y}}\right)$ оператора $\hat{H}_{v}^{\text{internal}}$ (68) нормувати на одиницю, то пiдставляючи лагранжiан (71) у дiю i iнтегруючи по внутрiшнiх змiнних ${{\rho}_{y}}$ для поля ${{\hat{V}}_{1}}\left({{\rho}_{X}}\right)$, отримаємо звичайний лагранжiан дiйсного скалярного поля, для якого процедура квантування призводить до операторiв народження i знищення частинок iз масою ${{\mu}_{G}}$.

Як видно з (36), поле ${{\hat{V}}_{1}}\left({{\rho}_{X}}\right)$ пов’язано з розкладом у пряму суму iнварiантних пiдпросторiв лiнiйного простору двоiндексних тензорiв. Тому, оператори народження i знищення, якi вiдповiдають цьому полю, повиннi змiнювати числа заповнення двоглюонних станiв. В той же час, оператор (68) i його власна функцiя ${{\phi}_{v}}\left({{\rho}_{y}}\right)$ є тричастинковими. Тому оператор (68) ми не можемо iнтерпретувати як внутрiшнiй гамiльтонiан двоглюонного стану, а його власну функцiю - як таку, що описує цей стан. Це можна пояснити тим, що ми розглядаємо як одночастинковi глюоннi поля, введенi при подовженнi похiдних (19), так i двочастинковi, введенi в (30) як такi, що взаємодiють iз внутрiшнiм станом кваркiв у барiонi. Така взаємодiя може надати iнформацiю про результат вимiрювання розташування трьох кваркiв у барiонi, але не може слугувати вимiрюванням розташування двох глюонiв усерединi двочастинкового стану. Так вiдбувається тому, що як мiнiмум один глюон повинен провзаємодiяти одночасно як мiнiмум iз двома кварками, якi при вимiрюваннi можуть бути виявленими в двох рiзних точках. Тому, за таких умов, взаємодiя з кварками не зможе перевести пару глюонiв у стан власний для їх вiдносних координат. Внаслiдок цього, власна функцiя ${{\phi}_{v}}\left({{\rho}_{y}}\right)$ оператора (68) не описує стан пари глюонiв. Однак, оскiльки двоглюоннi поля взаємодiють iз барiоном посередництвом взаємодiї iз кварками всерединi нього, вершина взаємодiї, стаючи нелокальною, повинна враховувати внутрiшню структуру барiону. Переписуючи лагранжiан взаємодiї (65) з урахуванням (69) в видi:

$$\begin{split}&l_{\operatorname{int}}^{1}=-\frac{{{g}^{2}}}{\left(9{{\mu}_{q}}\right)}\sqrt{\frac{6}{k}}{{{\hat{\bar{\Psi}}}}_{{{s}_{1}}}}\left({{\rho}_{X}}\right){{{\hat{\Psi}}}_{{{s}_{1}}}}\left({{\rho}_{X}}\right){{{\hat{V}}}_{1}}\left({{\rho}_{X}}\right){{\phi}^{*}}\left({{\rho}_{y}}\right)\phi\left({{\rho}_{y}}\right){{\phi}_{v}}\left({{\rho}_{y}}\right)-\\ &-{{g}^{2}}\sqrt{\frac{6}{k}}{{\left({{{\hat{V}}}_{1}}\left({{\rho}_{X}}\right)\right)}^{3}}{{\left({{\phi}_{v}}\left({{\rho}_{y}}\right)\right)}^{3}},\\ \end{split}$$ (72)

бачимо, що функцiя ${{\phi}_{v}}\left({{\rho}_{y}}\right)$ описує як вершину взаємодiї протону з двоглюонним полем, так i вершину самодiї двоглюонного поля, що взаємодiє iз тричастинковим протонним полем. Зауважимо, що квадрат модуля функцiї $\phi\left({{\rho}_{y}}\right),$ яка є власною функцiєю внутрiшнього гамiльтонiану (61), i розглядається нами як координатна частина власного для енергiї внутрiшнього стану системи кваркiв у протонi, має ймовiрнiсний сенс. В той же час, вершина взаємодiї в обраному нами представленнi взаємодiї, впливає на залежнiсть вiд часу стану релятивiстської квантової системи i не має прямого ймовiрнiсного сенсу. Тому нелокальна вершина не описуватиметься функцiєю $\phi\left({{\rho}_{y}}\right),$ що пояснює появу в вершинах лагранжiану нової функцiї ${{\phi}_{v}}\left({{\rho}_{y}}\right).$ У той же час, як показано в роботах [24, 11, 25] двоглюонне поле можна розглянути незалежно вiд трикваркового, на основi мiркувань, аналогiчних тим, що були використанi в цiй роботi для трикваркового поля. При цьому, подiбно до того, як у попереднiх мiркуваннях виник внутрiшнiй гамiльтонiан трикваркової системи, виникає внутрiшнiй гамiльтонiан двоглюонної системи i його власнi функцiї вже можна iнтерпретувати як такi, що характеризують власнi стани двоглюонної системи. Вiддiляючи залежнiсть польових функцiй такого поля вiд координат Якобi, що вiдповiдають центру мас, i залежнiсть вiд внутрiшнiх змiнних, можна досягти того, щоб лагранжiан операторнозначної польової функцiї вiд координат центру мас пiсля iнтегрування по внутрiшнiм змiнним збiгся з лагранжiаном (71) також пiсля виконання iнтегрування по внутрiшнiх змiнних. Це дає змогу далi не розглядати два рiзних двоглюонних поля, а розглядати одне поле ${{\hat{V}}_{1}}\left({{\rho}_{X}}\right).$ Тодi це поле взаємодiятиме iз протонами i мезонами [24, 11, 25] i самодiятиме по закону $\sim{{\left({{{\hat{V}}}_{1}}\left({{\rho}_{X}}\right)\right)}^{3}}.$ Цим можна скористатися для опису процесiв пружного i непружного розсiяння протонiв.

У попереднi спiввiдношення у видi потенцiйної енергiї (з точнiстю до коефiцiєнту) входить функцiя ${{v}_{0}}\left({{\rho}_{y}}\right),$ яка визначається рiвнянням (63). Розглянемо сферично симетричний розв’язок цього рiвняння, тобто такий розв’язок, в який незалежнi змiннi входять у комбiнацiї:

$$r=\sqrt{\sum\limits_{a=4}^{9}{{{\left({{\rho}^{a}}\right)}^{2}}}}.$$ (73)

Тодi рiвняння (63) приймає вид:

$$\frac{{{d}^{2}}{{v}_{0}}\left(r\right)}{d{{r}^{2}}}+\frac{5}{r}\frac{d{{v}_{0}}\left(r\right)}{dr}-m_{G}^{2}{{v}_{0}}\left(r\right)-3{{g}^{2}}\sqrt{\frac{6}{k}}{{\left({{v}_{0}}\left(r\right)\right)}^{2}}=0.$$ (74)

Для аналiзу властивостей його розв’язкiв зручно перейти до нової невiдомої функцiї $b\left(r\right)$:

$${{v}_{0}}\left(r\right)=a\left(r\right)b\left(r\right),$$ (75)

i обираючи функцiю $a\left(r\right)$ такою, щоб у рiвняннi для $b\left(r\right)$ був вiдсутнiй доданок, що мiстить першу похiдну. Виходячи з цiєї вимоги покладемо:

$${{v}_{0}}\left(r\right)={{r}^{-\frac{5}{2}}}b\left(r\right).$$ (76)

Тодi для $b\left(r\right)$ отримаємо рiвняння:

$$\frac{{{d}^{2}}b\left(r\right)}{d{{r}^{2}}}=b\left(r\right)\left(\frac{15}{4}\frac{1}{{{r}^{2}}}+m_{G}^{2}+3{{g}^{2}}\sqrt{\frac{6}{k}}\frac{b\left(r\right)}{{{r}^{\frac{5}{2}}}}\right).$$ (77)

При $r\to+0$, виходячи з (76) маємо або сингулярний розв’язок, або розв’язок $b\left(r\right)$ повинен наближатися до нуля не менш швидко нiж ${{r}^{\frac{5}{2}}}.$ Розглянемо регулярний у нулi розв’язок. Тодi при $r\to+0$ основний внесок у вираз в дужках у рiвняннi (77) вносить перший доданок $\left({15}/{4}\;\right)\left({1}/{{{r}^{2}}}\;\right).$ Тому при $r\to+0$ рiвняння (77) наближається до

$$\frac{{{d}^{2}}b\left(r\right)}{d{{r}^{2}}}=\frac{15}{4}\frac{1}{{{r}^{2}}}b\left(r\right).$$ (78)

Оскiльки в обох частинах рiвностi (78) до функцiї $b\left(r\right)$ застосовуються такi операцiї, якi понижують ступiнь на 2 одиницi, то розв’язок цього рiвняння можна знаходити в видi $b\left(r\right)={{r}^{n}}.$ Пiдставляючи це представлення в рiвняння (78) отримаємо квадратне рiвняння для $n.$ Це рiвняння має два розв’язки $n={5}/{2}\;,n=-{3}/{2}\;$. Оскiльки ми розглядаємо регулярний при $r\to+0$ розв’язок, то випадок $n=-{3}/{2}\;$ ми вiдкидаємо. Тодi маємо:

$$b\left(r\right)\xrightarrow{r\to+0}C{{r}^{\frac{5}{2}}},{{v}_{0}}\left(r\right)\xrightarrow{r\to+0}C.$$ (79)

Задання певного значення константи $C$ визначає граничну умову, яка накладається на функцiю $b\left(r\right)$ при $r\to+0$. Розглянемо поведiнку розв’язкiв рiвняння (77) при рiзних значеннях константи $C.$ Для цього зазначимо, що якщо ми розглянемо координатну пiвплощину, у якої на вiсi абсцис вiдкладається значення $r>0,$ а по вiсi ординат - значення $b,$ то як видно з правої частини рiвняння (77) пряма

$$b\left(r\right)=0,$$ (80)

i крива

$$b_{1}\left(r\right)=-\frac{5}{4{{g}^{2}}}\sqrt{\frac{k}{6}}{{r}^{\frac{1}{2}}}-\frac{m_{G}^{2}}{3{{g}^{2}}}\sqrt{\frac{k}{6}}{{r}^{\frac{5}{2}}},$$ (81)

розбивають цю пiвплощину на областi, показанi на рис.1, всерединi яких друга похiдна ${{{d}^{2}}b\left(r\right)}/{d{{r}^{2}}}\;$ має постiйнi знаки.

Рис. 1: Областi постiйного знаку другої похiдної функцiї $b\left(r\right).$

Розглянемо випадок $C>0.$ Тодi, як видно з (79) при $r\to+0$ маємо $b\left(r\right)>0$ i графiк функцiї $b\left(r\right)$ потрапляє в область $1$ на рис.1. При цьому, перша похiдна $\frac{db\left(r\right)}{dr}=\frac{5}{2}C{{r}^{\frac{3}{2}}}$ в областi малих $r$ додатна. Таким чином, маємо, що при малих $r$ i сама функцiя $b\left(r\right)$ i її перша i друга похiднi є додатними. Але, оскiльки, всюди в областi $1$ на рис.1, друга похiдна додатна, то перша похiдна повинна зростати i не може стати вiд’ємною. Тому, за умови $C>0$ матимемо монотонно зростаючий розв’язок, графiк якого повнiстю розташований в областi $1.$ Розглянемо, якою буде асимптотика цього розв’язку при $r\to+\infty.$ Оскiльки нас цiкавить поведiнка потенцiйної енергiї ${{v}_{0}}\left(r\right)={{r}^{-{5}/{2}\;}}b\left(r\right),$ розглянемо асимптотику розв’язку $b\left(r\right)$ при рiзних припущеннях вiдносно $\underset{r\to+\infty}{\mathop{\lim}}\,\left({{r}^{-{5}/{2}\;}}b\left(r\right)\right).$ Припускаючи, що $\underset{r\to+\infty}{\mathop{\lim}}\,\left({{r}^{-{5}/{2}\;}}b\left(r\right)\right)=0$ отримаємо, що рiвняння (77) при $r\to+\infty$ наближатиметься до

$$\frac{{{d}^{2}}b\left(r\right)}{d{{r}^{2}}}=b\left(r\right)\left(\frac{15}{4}\frac{1}{{{r}^{2}}}+m_{G}^{2}\right).$$ (82)

Оскiльки $m_{G}^{2}$ довiльний параметр, який з’явився пiсля обезрозмiрювання (48) вiдповiдного параметру в лагранжiанi (46), ми не знаємо чому вiн дорiвнює i тому розглянемо два випадки $m_{G}^{2}=0$ i $m_{G}^{2}>0.$ У першому випадку рiвняння (82) зведеться до рiвняння (78). Його два лiнiйно незалежнi розв’язки ${{r}^{{5}/{2}\;}}$ i ${{r}^{-{3}/{2}\;}}$. Але, оскiльки $b\left(r\right)$ у нашому випадку монотонно зростаюча функцiя, асимптотика не може зводитись до ${{r}^{-{3}/{2}\;}}.$ Тому, маємо $b\left(r\right)\xrightarrow{r\to+\infty}{{r}^{{5}/{2}\;}},$ у випадку $m_{G}^{2}=0.$ У випадку $m_{G}^{2}>0$ у рiвняннi (82) при великих $r$ першим доданком у дужках можна знехтувати у порiвняннi iз другим. Тодi асимптотика монотонно зростаючого розв’язку буде $b\left(r\right)\xrightarrow{r\to+\infty}\exp\left(\left|{{m}_{G}}\right|r\right).$ Але в обох випадках ми прийшли до протирiччя iз вихiдним припущенням $\underset{r\to+\infty}{\mathop{\lim}}\,\left({{r}^{-{5}/{2}\;}}b\left(r\right)\right)=0,$ що доводить невiрнiсть цього припущення.

Припустимо тепер $\underset{r\to+\infty}{\mathop{\lim}}\,\left({{r}^{-{5}/{2}\;}}b\left(r\right)\right)=K,$ де $K$ - деяка константа, яка внаслiдок додатностi в усiх точках розв’язку $b\left(r\right)$ при обранiй граничнiй умовi, також повинна бути додатною. Тодi матимемо асимптотику монотонно зростаючого розв’язку $b\left(r\right)\xrightarrow{r\to+\infty}\exp\left(r\sqrt{m_{G}^{2}+K}\right),$ яка також призведе до $\underset{r\to+\infty}{\mathop{lim}}\,\left({{r}^{{5}/{2}\;}}b\left(r\right)\right)=+\infty,$ що протирiчить вихiдному припущенню $\underset{r\to+\infty}{\mathop{\lim}}\,\left({{r}^{-{5}/{2}\;}}b\left(r\right)\right)=K.$

Розглянемо тепер припущення $\underset{r\to+\infty}{\mathop{\lim}}\,\left({{r}^{-{5}/{2}\;}}b\left(r\right)\right)=+\infty.$ Тодi рiвняння (77) наближається при $r\to+\infty$ до рiвняння

$$\frac{{{d}^{2}}b\left(r\right)}{d{{r}^{2}}}=3{{g}^{2}}\sqrt{\frac{6}{k}}\frac{{{\left(b\left(r\right)\right)}^{2}}}{{{r}^{\frac{5}{2}}}}.$$ (83)

Розглянемо функцiю:

$$f\left(r\right)=\exp\left(\int\limits_{{{r}_{0}}}^{r}{\sqrt{3{{g}^{2}}\sqrt{\frac{6}{k}}\frac{{{\left(b\left({{r}_{1}}\right)\right)}^{2}}}{{{r}^{\frac{5}{2}}}}}d{{r}_{1}}}\right).$$ (84)

Тут ${r}_{0}-$довiльне скiнчене значення змiнної $r.$ Для цiєї функцiї маємо:

$$\begin{split}&\frac{{{d}^{2}}}{d{{r}^{2}}}\left(f\left(r\right)\right)=3{{g}^{2}}\sqrt{\frac{6}{k}}\frac{{{\left(b\left(r\right)\right)}^{2}}}{{{r}^{\frac{5}{2}}}}f\left(r\right)+\\ &+\frac{1}{2}\frac{d}{dr}\left(\ln\left(\sqrt{3{{g}^{2}}\sqrt{\frac{6}{k}}\frac{{{\left(b\left(r\right)\right)}^{2}}}{{{r}^{\frac{5}{2}}}}}\right)\right)f\left(r\right).\\ \end{split}$$ (85)

Оскiльки функцiя пiд логарифмом за припущенням наближається до нескiнченностi, то її логарифм змiнюється повiльно i другим доданком у рiвняннi (85) можна знехтувати, у порiвняннi iз першим. Тодi функцiя (84) може розглядатися як наближений розв’язок рiвняння (77) при $r\to+\infty.$ Оскiльки перша похiдна вiд функцiї (84) є додатною, то цей розв’язок, як i потрiбно, буде монотонно зростаючим. Оскiльки за припущенням пiдiнтегральний вираз у показнику експоненти наближається при $r\to+\infty$ до нескiнченностi, то й сам розв’язок також наближається до нескiнченностi. Наявнiсть експоненти забезпечує значно бiльшу швидкiсть наближення до нескiнченностi нiж ${{r}^{{5}/{2}\;}},$ що узгоджується iз зробленим припущенням $\underset{r\to+\infty}{\mathop{\lim}}\,\left({{r}^{-{5}/{2}\;}}b\left(r\right)\right)=+\infty.$ Таким чином, єдине припущення, яке не призвело до протирiччя, призводить до висновку, що потенцiал взаємодiї кваркiв у протонi наближається до нескiнченностi iз зростанням вiдстанi мiж кварками. Цей висновок пiдтверджується результатом чисельного розрахунку, який показаний на рис.2:

Рис. 2: Залежнiсть $v_{0}\left(r\right)$, отримана шляхом чисельного розв’язку рiвняння (77) i наступного перетворення (76) при $C=1.0,g=1.0,m_{g}=0.$ По вiсi ординат використано логарифмiчний масштаб.

Розрахунок при $m_{G}^{2}\neq 0$ призводить до подiбного результату, показаного на рис.3:

Рис. 3: Залежнiсть $v_{0}\left(r\right)$, отримана шляхом чисельного розв’язку рiвняння (77) i наступного перетворення (76) при $C=1.0,g=1.0,m_{g}=10.$ По вiсi ординат використано логарифмiчний масштаб.

Цi результати узгоджуються iз тим фактом, що кварки в протонi знаходяться у станi конфайнменту.

У випадку $C<0$ залежнiсть $b\left(r\right)$ при малих $r$ потрапляє в область 2 на Рис. 1. В цьому випадку, аналiз знакiв першої i другої похiдної приводить до висновку, що залежнiсть $b\left(r\right)$, яка коливатиметься навколо графiка $b_{1}\left(r\right)$ на Рис. 1. Результат вiдповiдного чисельного розрахунку показаний на Рис. 4:

Рис. 4: Залежнiсть $b\left(r\right)$, отримана в результатi чисельного розрахунку при $C=-0.5,m_{g}=1.0,g=1.0.$

Вiдповiдний потенцiал $V\left(r\right)$ показано на Рис.5:

Рис. 5: Залежнiсть $V(r),$ отримана в результатi чисельного розрахунку при $C=-0.5,m_{g}=1.0,g=1.0.$. По вiсi абсцис використано логарифмiчний масштаб

Як видно з Рис.5 за такої потенцiйної енергiї може iснувати зв’язаний стан трьох фермiонiв, але вiн матиме скiнчену енергiю зв’язку. Тому для нашої задачi опису адрону як трикваркової системи випадок $C<0$ не представляє iнтересу. Можлива фiзична iнтерпретацiя цього випадку обговорюється у наступному роздiлi. Аналогiчний випадок для зв’язаного стану двох калiбрувальних бозонiв, як розглядалося в роботах [24, 11, 29] описує механiзм спонтанного порушення симетрiї.

7 Обговорення результатiв i висновки

Запропонована в цiй i попереднiх роботах модель багаточастинкових полiв може бути використана для спроби опису експериментiв з пружного i непружного розсiяння адронiв. Для протон-протонних зiткнень ми маємо тричастинкове бiспiнорне поле, що вiдповiдає протонам i антипротонам i це поле взаємодiє iз двочастинковим глюбольним полем. Це глюбольне поле самодiє внаслiдок самодiї неабелева калiбрувального поля i може взаємодiяти iз двочастинковим мезонним полем, або з iншими тричастинковими полями. З цих складових частин можна побудувати дiаграми, якi вiдповiдатимуть пружним i непружним процесам. При цьому, непертурбативнi ефекти описуватимуться внутрiшнiми гамiльтонiанами багаточастинкових полiв. Те, що такий опис виявився нерелятивiстським можна пояснити на основi аргументiв, викладених у [11]. Суть цих аргументiв полягає в тому, що квантова механiка - принципово нелокальна теорiя. Якщо розглядати вимiрювання в координатному представленнi, то процес взаємодiї iз вимiрювачем повинен бути реалiзований таким чином, щоб частинки системи могли провзаємодiяти iз приладом у будь-якiй точцi деякої областi. Тобто, прилад не є локалiзований у якiйсь точцi, а розподiлений по областi. Внаслiдок цього, коли прилад взаємодiє з частинками багаточастинкової системи в деякiй областi, змiна стану такої системи вiдбувається миттєво, бо кожна частинка може провзаємодiяти з приладом у будь-якiй точцi, i тому змiна стану не потребує розповсюдження взаємодiї з однiєї точки простору-часу до iншої. Вiдповiдно скiнченнiсть швидкостi цього розповсюдження перестає, в такому випадку, бути суттєвою i тому опис стає аналогiчним нерелятивiстському.

В той же час, в цiй роботi ми розглянули найбiльш простий варiант багаточастинкової моделi, маючи на метi отримати опис найбiльш близький до звичайної одночастинкової теорiї. Тому, при обговореннi сенсу квантованого багаточастинкового поля, ми припустили, що залежнiсть вiд координат центру мас вiддiляється вiд залежностi вiд внутрiшнiх змiнних. Це припущення не є критично важливим для квантування багаточастинкового поля. Дiйсно, для надання польовим операторам сенсу операторiв народження i знищення суттєвим є лише закон їх перетворення при просторово-часовому зсувi [4]. Але таке перетворення не зачiпає внутрiшнiх змiнних i змiнює лише просторово-часовi координати центру мас. Тому, як саме внутрiшнi змiннi входять у залежнiсть польового оператору вiд його аргументiв для процедури квантування не грає суттєвої ролi. Тому можна спробувати отримати iншi розв’язки розглянутих в цiй роботi динамiчних рiвнянь i їх фiзично iнтерпретувати. Зокрема, найбiльш очевидним узагальненням розглянутої в роботi моделi є використання розкладу багаточастинкових операторiв по власних станах внутрiшнього гамiльтонiану, а не обмежуватися внеском лише основного стану, як ми це зробили в цiй роботi. Також представляє iнтерес, розглянути моделi iз змiною в процесi кiлькостi частинок у внутрiшнiх станах взаємодiючих адронiв i взаємодiю багаточастинкових полiв з одночастинковими. Однак, поки що незрозумiло, яким чином ввести вiдповiднi доданки у внутрiшнi гамiльтонiани, виходячи з калiбрувального принципу введення взаємодiй.

Фактично, можна сказати що проблема, яка обговорювалася в цiй роботi є наслiдком протирiччя мiж нелокальним характером квантової механiки i локальним видом квантової теорiї поля. Можливо це протирiччя проявляється в вiдомому фактi розбiжностi iнтегралiв, що вiдповiдають деяким дiаграмам Р. Фейнмана. Як вiдомо [4], цi розбiжностi виникають внаслiдок невизначеностi хронологiчного спарювання польових операторiв при спiвпадiннi часових аргументiв, тобто саме на пiдмножинi одночасностi, яка розглядалася вище. Цi розбiжностi виникають на свiтловому конусi, тобто на пiдмножинi точок тензорного добутку двох просторiв Мiнковського, яка вiддiляє область цього добутку, яка має спiльнi точки з пiдмножиною одночасностi, вiд областi, яка таких точок не має. З iншого боку, цi розбiжностi виникають для деяких дiаграм, якi мiстять петлi, тобто багаточастинковi промiжнi стани. Однак для таких станiв, на пiдмножинi одночасностi можлива iнша динамiка, нiж та, що описується за допомогою одночастинкових функцiй Грiна. Можливо, в цьому випадку, стануть у нагодi розв’язки багаточастинкових рiвнянь, якi розглядалися в попередньому роздiлi i не призводять до конфайнменту. Тодi в багаточастинковiй задачi матимемо суцiльний спектр i стани цього спектру мали б враховуватися при iнтегруваннi по промiжним багаточастинковим станам.