Analytical forms of the wave function and the asymmetry for polarization characteristics of the deuteron

V.I. Zhaba

Uzhgorod National University, Department of Theoretical Physics,

54, Voloshyna St., Uzhgorod, UA-88000, Ukraine

e-mail: viktorzh@meta.ua

The basic analytical forms for the deuteron wave function (DWF) in coordinate representation have been reviewed. The asymptotic behaviors of DWF near the origin of coordinates have been analyzed. New analytical forms DWF as a product of exponential function $r^{n}$ by the sum of the exponential terms $A_{i}$*exp(-a${}_{i}*r^{3})$ are applied for calculation polarization characteristics of the deuteron. Numerical calculations have been done for realistic phenomenological potential Nijmegen groups - Reid93. In paper the results of angular asymmetry for deuteron vector$t_{10}$, $t_{11}$ and tensor$t_{20}$, $t_{21}$, $t_{22}$ polarizations are submitted. Except for angular asymmetry, is present as well momentum asymmetry for deuteron vector $t_{1i}$ polarizations. Influence of approximation DWF in coordinate representation on the subsequent results of calculations tensor polarization $t_{20}$ is investigated. Comparison of values $t_{20}$ is made at $\theta$=70 degree if to apply four different approximations DWF for same NN potential Reid93. At comparison of the received theoretical values $t_{20}$ with experimental data of world collaborations and reviews the good coordination for area of values momentum $p$=1-4 fm^-1 is observed. Within the framework of a method of invariant amplitude have been calculated spin observables in backward elastic dp- scattering - tensor analyzing power $T_{20}$ and polarization transfer $\kappa$₀. Are compared values for $\kappa$₀ and correlation $\kappa$${}_{0}-T_{20}$ with experimental data’s. In a wide range of momentums $p$ and angles $\theta$ scattering have been presented asymmetry for tensor analyzing power $T_{20}$ and $T_{22}$, which characterize photoproduction for negative $\pi$- meson from deuteron in reaction $\gamma$(d,$\pi^{-})$pp. Symmetry of values $T_{20}$ and $T_{22}$ concerning a angle 90 degree is observed. Ratio $R$ for vector $P_{x}$ and tensor $P_{xz}$ polarizations is characterized by angular asymmetry. So, near to ‘‘$A_{y}$ puzzle’’ remain actual theoretical and experimental researches of other polarization characteristics for processes at participation deuteron for which is present both angular, and momentum asymmetry. The obtained results of the deuteron vector and tensor polarizations $t_{ij}(p)$ give some information about the electromagnetic structure of the deuteron and the differential cross section of double scattering.

Key words: deuteron, wave function, analytic form, polarization, asymmetry.

Аналiтичнi форми хвильової функцiї i асиметрiя поляризацiйних характеристик дейтрона

В.I. Жаба

Ужгородський нацiональний унiверситет, кафедра теоретичної фiзики,

вул. Волошина, 54, Ужгород, 88000, Україна

Проведено огляд та аналiз асимптотичної поведiнки основних аналiтичних форм хвильової функцiї дейтрона (ХФД) в координатному представленнi. Для розрахунку поляризацiйних характеристик дейтрона застосовано новi аналiтичнi форми ХФД у виглядi добутку степеневої функцiї $r^{n}$ на суму експоненцiальних членiв $A_{i}$$\cdot$exp(-a_i$\cdot$r${}^{3})$. Для чисельних обчислень використано реалiстичний феноменологiчний потенцiал Reid93. У роботi представленi результати кутової асиметрiї для векторних $t_{10}$, $t_{11}$ i тензорних $t_{20}$, $t_{21}$, $t_{22}$ дейтронних поляризацiй. Окрiм кутової асиметрiї, наявна й iмпульсна асиметрiя для векторних $t_{1i}$ дейтронних поляризацiй. Дослiджено вплив чотирьох апроксимацiя ХФД на результати чисельних розрахункiв тензорної поляризацiї $t_{20}$. У рамках методу iнварiантної амплiтуди проведено розрахунок тензорної аналiзуючої здатностi $T_{20}$ i поляризацiйної передачi $\kappa$₀, якi є спiновими спостережуваними в пружному dp- розсiяннi назад. Порiвняються значення $t_{20}$, $\kappa$₀ та кореляцiї $\kappa$${}_{0}-T_{20}$ з експериментальними даними провiдних колаборацiй та оглядiв. Вiдносно кута 90⁰ cпостерiгається симетрiя аналiзуючих здатностей $T_{20}$ i $T_{22}$, якi характеризують фотонародження негативного $\pi$- мезона в реакцiї $\gamma$(d,$\pi^{-})$pp. Вiдношення $R$ для векторної $P_{x}$ i тензорної $P_{xz}$ поляризацiй характеризується кутовою асиметрiєю. Поряд з ‘‘$A_{y}$ загадкою’’ залишаються актуальними теоретичнi та експериментальнi дослiдження групи поляризацiйних характеристик для процесiв за участю дейтрона, для яких наявна як кутова, так й iмпульсна асиметрiя. Отриманi результати для векторної i тензорної дейтронних поляризацiй $t_{ij}(p)$ дають певну iнформацiю про електромагнiтну структуру дейтрона i диференцiальний перерiз подвiйного розсiяння.

Ключовi слова: дейтрон, хвильова функцiя, аналiтична форма, поляризацiя, асиметрiя.

PACS number(s): 13.40.Gp, 13.88.+e, 21.45.Bc, 03.65.Nk

Вступ

Дейтрон є найпростiшiм ядром. Вiн складається з двох сильно взаємодiючих елементарних частинок - протона i нейтрона. Простота i наочнiсть будови дейтрона робить його зручною лабораторiєю для вивчення i моделювання нуклон-нуклонних сил. На сьогоднi дейтрон добре вивчений експериментально i теоретично.

Експериментально визначенi значення статичних характеристик дейтрона добре узгоджуються з експериментальними даними. Однак незважаючи на це, iснують певнi теоретичнi неузгодженостi i проблеми. Так у деяких роботах одна (наприклад, для OBEP [1], Bonn [2] потенцiалiв) або обидвi (для Soft core Reid68 [3], Moscow [4], ренормалiзованих кiральних ОРЕ та ТРЕ [5] потенцiалiв) компоненти радiальної хвильової функцiї дейтрона (ХФД) в координатному представленнi мають вузли поблизу початку координат. Iснування вузлiв у хвильових функцiях основного i єдиного стану дейтрона свiдчить про неузгодженостi i неточностi в реалiзацiї чисельних алгоритмiв в розв’язаннi подiбних задач. Це також пов’язано з особливостями потенцiальних моделей для опису дейтрона. Вплив вибору чисельних алгоритмiв на розв’язки задач приведено в роботах [6, 7, 8]. Крiм того, слiд зазначити що хвильова функцiя дейтрона в iмпульсному представленнi у науковiй лiтературi представлена неоднозначно. Зокрема, в S- компоненти [9, 10, 11] (або в S- i D- компонент [12, 13]) присутнiй надлишковий вузол в серединi iнтервалу значень для iмпульсу.

Крiм надлишкових вузлiв хвильової функцiї дейтрона, до нерозв’язаних проблем нуклон-нуклонних взаємодiй також вiдносять так звану ‘‘$A_{y}$ puzzle (загадка)’’ [14, 15] - це енергетична поведiнка поляризацiйного параметру асиметрiї $A_{y}$. У роботi [15] систематично дослiджено якi саме покращення в описi величини $A_{y}$ можуть бути отриманi шляхом змiн NN потенцiалу.

Також слiд вiдмiтити, що такi потенцiали нуклон-нуклонної взаємодiї, як Боннський, Московський, потенцiали Неймегенської групи (NijmI, NijmII, Nijm93, Reid93 [16, 17]), Argonne v18 [18], Парижський, NLO, NNLO and N³LO, Idaho N³LO чи Oxford мають досить непросту структуру i громiздкий запис. Параметри потенцiальних моделей оптимiзованi таким чином, що мiнiмiзовано значення $\chi$² у прямiй пiдгонцi до даних. Для потенцiалу Nijm92pp величина $\chi$${}^{2}/N_{\T2A\cyrr\T2A\cyrr}$ становила 1.4. Наступне удосконалення потенцiалу Nijm78 для np даних дало модель Nijm93: $\chi$${}^{2}/N_{pp}$=1.8 для 1787 pp i $\chi$${}^{2}/N_{np}$=1.9 для 2514 np даних, тобто $\chi$${}^{2}/N_{data}$=1.87. Для потенцiалiв Nijm I i NijmII величина $\chi$${}^{2}/N_{data}$=1.03. Оригiнальний потенцiал Рейда Reid68 [3] був параметризований Неймегенською групою на основi фазового аналiзу i отримав назву як оновлена регуляризована версiя - Reid93. Параметризацiя була проведена для 50 параметрiв потенцiалу, причому значення $\chi$${}^{2}/N_{data}$=1.03 [16, 17]. Потенцiал Argonne v18 [18] з 40 регульованими параметрами дає величину $\chi$${}^{2}/N_{data}$=1.09 для 4301 pp i np даних в областi енергiй 0-350 MeВ. Для потенцiалу CD-Bonn [2] величина $\chi$${}^{2}/N_{data}$ становить 1.01 для 2932 pp даних i 1.02 для 3058 np даних.

До сучасних феноменологiчних нуклон-нуклонних потенцiалiв взаємодiї вiдносяться наступнi: залежний вiд заряду потенцiал CD-Bonn [2], потенцiал Moscow [19], кiральний потенцiал Айдахо [20], релятивiстська оптична модель [21] на базi Московського потенцiалу, бразильський релятивiстський потенцiал двопiонного обмiну $O(q^{4})$ [22], локальний нуклон-нуклонний потенцiал, розширений з точки зору ортогональних проекторiв [23], потенцiали Неймегенської групи [16, 17] та iн.

Крiм цього, ХФД в координатному представленнi може бути представлена таблично: через вiдповiднi масиви значень радiальних хвильових функцiй. Iнодi при чисельних розрахунках оперувати такими масивами чисел доволi складно i незручно. I текст програмного коду для чисельних розрахункiв є громiздкий, перевантажений i нечитабельним. Тому є доцiльним отримання бiльш простих аналiтичних форм представлення ХФД. В подальшому по них можна розрахувати формфактори i тензорну поляризацiю, що характеризують структуру дейтрона. ХФД у зручнiй формi необхiднi для використаннi у розрахунках поляризацiйних характеристик дейтрона, а також для оцiнки теоретичних значень спiнових спостережуваних в dp- розсiяннi [24].

Основними завданнями дослiдження даної роботи є огляд основних аналiтичних форм ХФД в координатному представленнi та розрахунок поляризацiйних характеристик та аналiз їх асиметрiї в процесах за участю дейтрона.

1. Аналiтичнi форми ХФД

Хвильова функцiя описує квантову-механiчну систему i є основною характеристикою мiкрооб’єктiв. Знання ХФД дозволяє одержувати максимальну iнформацiю про зв’язану систему нейтрон-протон i теоретично обчислювати та передбачати характеристики, що в свою чергу дослiджуються на експериментi. ХФД записується у видi суми хвильових функцiй ³S₁- i ³D₁- станiв [25]

$$\Psi_{d}=\psi_{S}+\psi_{D}=\frac{u(r)}{r}Y_{101}^{1}+\frac{w(r)}{r}Y_{121}^{1},$$

де $u(r)$ i $w(r)$ - радiальнi ХФД для S- i D- станiв для орбiтальних моментiв $l$=0 i $l$=2; $Y_{JLS}^{M}(\theta,\phi)$ - сферичнi гармонiки, якi визначаються орбiтальним моментом $L$, спiном $S$, повним моментом кiлькостi руху $J=L+S$ та його проекцiєю $M$. Для дейтрона повний спiн $S$=1, а сумарний момент $J=M=S$=1. Радiальнi ХФД $u(r)$ i $w(r)$ отримують як розв’язки системи зв’язаних рiвнянь Шредiнгера [6]

$$\left\{{\begin{array}[]{l}\frac{d^{2}u(r)}{dr^{2}}+\left({-k^{2}-U_{1}(r)}\right)u(r)=\sqrt{8}U_{3}(r)w(r),\\ \frac{d^{2}w(r)}{dr^{2}}+\left({-k^{2}-\frac{6}{r^{2}}-U_{2}(r)}\right)w(r)=\sqrt{8}U_{3}(r)u(r),\\ \end{array}}\right.$$

де $U_{i}(r)=\frac{2\mu}{\hbar^{2}}V_{i}(r)$ - вiднормованi потенцiали; $U_{1}$, $U_{2}$ - потенцiали каналiв $l$=0;2; $U_{3}$ - тензорна компонента нуклон-нуклонної взаємодiї; $k^{2}=-\frac{2mE}{\hbar^{2}}$ - хвильовий вектор; $\mu$ - приведена маса. Зв’язуючим потенцiалом такої системи є тензорна частина NN- потенцiалу взаємодiї.

При описi ХФД в координатному представленнi використовують такi термiни, як ‘‘аналiтична форма’’, її ‘‘апроксимацiя’’ або ‘‘параметризацiя’’. В першу чергу термiн ‘‘аналiтична форма’’ використовується в якостi отриманого розв’язку системи зв’язаних рiвнянь Шредiнгера. Пiзнiше в роботах цей вираз використовується для позначення записiв, отриманих в результатi наближення ХФД. У детальному оглядi [26] аналiтичнi форми ХФД представленi вiдповiдно до позначень, зазначених у цитованiй лiтературi. Слiд звернути увагу на те, що найбiльш вживаними i використовуваними аналiтичними формами є наступнi.

1) Аналiтична форма Гюлтен-Сугавара типу була запропонована у видi [27]

$$\left\{{\begin{array}[]{l}u_{g}(r)=\cos\varepsilon_{g}\left[{1-e^{-\beta(x-x_{C})}}\right]e^{-x};\\ w_{g}(r)=\sin\varepsilon_{g}\left[{1-e^{-\gamma(x-x_{C})}}\right]^{2}e^{-x}\left[{1+\frac{3(1-e^{-\gamma x})}{x}+\frac{3(1-e^{-\gamma x})^{2}}{x^{2}}}\right];\\ \end{array}}\right.$$ (1)

де $N^{2}$=7.6579$\times$10^-12cm^-1; $x=\alpha r$; $x_{C}=\alpha r_{C}$; $\alpha$=0.2316 fm^-1; $r_{C}$ - радiус твердої серцевини. Два набори значень вибирають для iмовiрностi D- стану

$\beta$=7.961; $\gamma$= 3.798; sin$\varepsilon_{g}$=0.02666 для 4% D- стану;

$\beta$=7.451; $\gamma$ = 4.799; sin$\varepsilon_{g}$=0.02486 для 6% D- стану.

2) У роботi [28] передбачено, що дiйсна хвильова функцiя - це сума ‘‘зовнiшньої’’ частини, знайденої для вiдомого ОРЕ потенцiалу, i ‘‘внутрiшньої’’ частини. ‘‘Зовнiшня’’ частина повiльнiше, нiж ‘‘внутрiшня’’ частина зникає по експонентi мiж однiєю i двома масами пiона. Сам набiр ХФД задається парами доданкiв:

$$\left\{{\begin{array}[]{l}u(r)=u_{outer}+u_{inner},\\ w(r)=w_{outer}+w_{inner},\\ \end{array}}\right.$$ (2)

де ‘‘зовнiшня’’ та ‘‘внутрiшня’’ частини (‘‘outer’’ та ‘‘inner’’ вiдповiдно) рiвнi

$$\begin{array}[]{l}u_{outer}=Ae^{-\kappa r}\left[{1+\int{\frac{\rho^{+}(\alpha)e^{-\alpha r}dr}{\alpha(\alpha+2\kappa)}+H\int{\frac{\rho^{-}(\alpha)e^{-\alpha r}dr}{\alpha(\alpha+2\kappa)}}}}\right],\\ w_{outer}=Ae^{-\kappa r}\left[{H+\int{\frac{\sigma^{+}(\alpha)e^{-\alpha r}dr}{\alpha(\alpha+2\kappa)}+H\int{\frac{\sigma^{-}(\alpha)e^{-\alpha r}dr}{\alpha(\alpha+2\kappa)}}}}\right],\\ \end{array}$$

$$\left\{{\begin{array}[]{l}u_{inner}=Ae^{-\kappa r}\left[{\gamma_{1}e^{-\xi_{1}r}+\gamma_{2}e^{-\xi_{2}r}}\right],\\ w_{inner}=Ae^{-\kappa r}\left[{\gamma_{3}e^{-\xi_{1}r}+\gamma_{4}e^{-\xi_{2}r}}\right].\\ \end{array}}\right.$$

3) Сепарабельний тензорний потенцiал Yamaguchi генерує ХФД в iмпульсному представленнi. Перетворення Фур’є трансформує таку хвильову функцiю в координатне представлення [29]

$$\left\{{\begin{array}[]{l}u(r)=e^{-\alpha r}-e^{-\beta r},\\ w(r)=\eta\left[{\left({1+\frac{3}{\alpha r}+\frac{3}{\alpha^{2}r^{2}}}\right)e^{-\alpha r}+}\right.\\ +\left.{\left({\frac{(\alpha^{2}-\gamma^{2})(\gamma r+1)}{2\alpha^{2}}-\frac{\gamma^{2}}{\alpha^{2}}-\frac{3\gamma}{\alpha^{2}r}-\frac{3}{\alpha^{2}r^{2}}}\right)e^{-\gamma r}}\right],\\ \end{array}}\right.$$ (3)

де асимптотика вiдношення D- та S- хвиль задається спiввiдношенням

$$\eta=\mathop{\lim}\limits_{r\to\infty}\left[{\frac{w(r)}{u(r)}}\right]=\frac{\alpha^{2}(\beta^{2}-\alpha^{2})t}{(\gamma^{2}-\alpha^{2})^{2}}.$$

Функцiя $w(r)$ поблизу початку координат пропорцiйна $r^{2}$:

$$\mathop{\lim}\limits_{r\to 0}w(r)=\frac{\eta(\gamma^{2}-\alpha^{2})^{2}}{8\alpha^{2}}r^{2}.$$

Параметри аналiтичних форм (1)-(3) безпосередньо визначаються при виборi потенцiалу взаємодiї.

4) Розроблена Парижською групою [30] аналiтична форма для власного потенцiалу залишається на даний час найбiльш вживаною:

$$\left\{{\begin{array}[]{l}u\left(r\right)=\sum\limits_{j=1}^{N}{C_{j}\exp\left({-m_{j}r}\right),}\\ w\left(r\right)=\sum\limits_{j=1}^{N}{D_{j}\exp\left({-m_{j}r}\right)\left[{1+\frac{3}{m_{j}r}+\frac{3}{\left({m_{j}r}\right)^{2}}}\right],}\\ \end{array}}\right.$$ (4)

де $m_{j}=\beta+(j-1)m_{0}$, $\beta=\sqrt{ME_{d}}$, $m_{0}$=0.9 fm^-1. $M$ - нуклонна маса, $E_{d}$ - енергiя зв’язку дейтрона. Пошук коефiцiєнтiв аналiтичної форми (4) був здiйснений для Парижського [30] i Боннського [2] потенцiалiв, причому $N$=13 i 11 вiдповiдно. Асимптотики при $r\to 0$ вибирались як

$$u\left(r\right)\to r,\quad w\left(r\right)\to r^{3}.$$

5) Аналiтична форма Дубовiченко [31]

$$\left\{{\begin{array}[]{l}u(r)=\sum\limits_{i=1}^{N}{A_{i}\exp(-a_{i}r^{2}),}\\ w(r)=r^{2}\sum\limits_{i=1}^{N}{B_{i}\exp(-b_{i}r^{2}),}\\ \end{array}}\right.$$ (5)

була застосована для апроксимацiї ХФД, отриманих для потенцiалiв Неймегенської групи. Причому значення $N$=13.

6) Для пояснення D- стану дейтрона i правильної асимптотичної поведiнки у [32] запропонована нерелятивiстська ХФД

$$\left\{{\begin{array}[]{l}u(r)=\frac{N}{\sqrt{4\pi}}\sum\limits_{k=1}^{n_{u}}{C_{k}e^{-\alpha_{k}r}},\\ u(r)=\frac{N}{\sqrt{4\pi}}\rho\sum\limits_{k=1}^{n_{w}}{D_{k}e^{-\beta_{k}r}}\left({1+\frac{3}{\beta_{k}r}+\frac{3}{(\beta_{k}r)^{2}}}\right),\\ \end{array}}\right.$$ (6)

$$N=\sqrt{\sum\limits_{k,j=1}^{n_{u}}{\frac{C_{k}C_{j}}{\alpha_{k}+\alpha_{j}}}+\rho^{2}\sum\limits_{k,j=1}^{n_{w}}{\frac{D_{k}D_{j}}{\beta_{k}+\beta_{j}}}},$$

де $\alpha_{i}$, $\beta_{i}$, $C_{i}$, $D_{i}$, $N$, $\rho$ - дiйснi параметри моделi; $n_{u}=n_{w}=3$. Асимптотики при $r\to 0$ вибирались як $u(r)\to r^{2}$; $w(r)\to r^{3}$, а набiр параметрiв повинен задовольнити умовам

$$\sum\limits_{k}{C_{k}=0};\sum\limits_{k}{C_{k}\alpha_{k}=0};\sum\limits_{k}{D_{k}=0};\sum\limits_{k}{\frac{D_{k}}{\beta_{k}^{2}}=0}.$$

7) В роботах [33, 34, 35] запропонованi новi аналiтичнi форми ХФД у виглядi добутку степеневої функцiї $r^{n}$ на суму експоненцiальних членiв:

$$\left\{{\begin{array}[]{l}u(r)=r^{3/2}\sum\limits_{i=1}^{N}{A_{i}\exp(-a_{i}r^{3}),}\\ w(r)=r\sum\limits_{i=1}^{N}{B_{i}\exp(-b_{i}r^{3}).}\\ \end{array}}\right.$$ (7)

При $N$=11 здiйснювався пошук показника степеневої функцiї $r^{n}$. Оптимальними значеннями виявилися $n$=1.47 i $n$=1.01 для $u(r)$ i $w(r)$ вiдповiдно. Тобто множники перед сумами в (7) можна вибрати як $r^{3/2}$ i $r^{1}$. Точнiсть параметризацiї (7) характеризується величинами [2]

$$I_{S}=\left({\int\limits_{0}^{\infty}{\left[{u(r)-u_{table}(r)}\right]^{2}dr}}\right)^{1/2}$$ (8)

i

$$I_{D}=\left({\int\limits_{0}^{\infty}{\left[{w(r)-w_{table}(r)}\right]^{2}dr}}\right)^{1/2}.$$ (9)

Але для оцiнки точностi параметризацiї замiсть (8) i (9) зручнiше використовувати величину

$$\chi^{2}=\frac{\sum\limits_{i=1}^{n}{\left({y_{i}-f(x_{i};a_{1},a_{2},...,a_{p})}\right)^{2}}}{n-p},$$ (10)

де $n$ - число точок масиву $y_{i}$ чисельних значень хвильових функцiй дейтрона в координатному представленнi; $f$ - апроксимуюча функцiя $u$ (або $w)$ згiдно формул (7); $a_{1}$,$a_{2}$,…,$a_{p}$ - параметри; $p$ - число параметрiв (коефiцiєнтiв у сумах формул (7)). Отже, $\chi$² визначається не тiльки формою апроксимуючої функцiї $f$, але i числом вибраних параметрiв.

Незважаючи на громiздкi i довготривалi розрахунки i мiнiмiзацiї $\chi$² (до величин менших за 10${}^{-4})$, доводилося апроксимувати чисельнi значення ХФД для потенцiалiв Неймегенської групи (NijmI, NijmII, Nijm93, Reid93 [16]) i потенцiалу Argonne v18 [18], масиви чисел яких становили по 839х4 значень в iнтервалi $r$=0-25 fm i 1500х4 значень в iнтервалi $r$=0-15 fm вiдповiдно. Значення коефiцiєнтiв розкладу $A_{i}$, $a_{i}$, $B_{i}$, $b_{i}$ для (7) приведено в [34, 35]. Розрахованi радiальнi ХФД $u(r)$ i $w(r)$ по аналiтичним формах (7) в конфiгурацiйному представленнi не мiстять надлишкових вузлiв.

Вибiр аналiтичних форм залежить вiд задовiльностi розрахованих по цим формам параметрiв дейтрона (радiус дейтрона $r_{d}$, електричний квадрупольний момент $Q_{d}$, магнiтний момент, вклад D- стану, асимптотика D/S- стану та iн.).

2. Поляризацiйнi характеристики дейтрона

Авторами роботи [36] вивчалось незв’язане фотонародження пiона на дейтронi в першiй областi резонансу. Неполяризований перерiз, асиметрiя пучка та векторна i тензорна асиметрiї мiшенi розраховуються в структурi дiаграмного пiдходу. Взято до уваги полюснi та однопетлевi дiаграми з NN розсiянням в кiнцевому станi. Незважаючи на задовiльний опис багатьох доступних експериментальних даних для неполяризованих повних i диференцiальних перерiзiв та фотонної (для фотонного пучка) асиметрiї, у деяких випадках наявна суттєва розбiжнiсть мiж теорiєю та експериментом. Для реакцiй виду $d$($\gamma$,$\pi$${}^{0})$np, $d$($\gamma$,$\pi$${}^{-})$pp була виявлена енергетична залежнiсть диференцiального перерiзу ${d\sigma}\mathord{\left/{\vphantom{{d\sigma}{d\Omega}}}\right.\kern-1.2pt}{d\Omega}$, фотонної асиметрiї $\Sigma$ та тензорної асиметрiї мiшенi $T_{JM}$. Фотонна асиметрiя

$$\Sigma=\frac{\left({\frac{d\sigma}{d\Omega_{\pi}}}\right)^{|}-\left({\frac{d\sigma}{d\Omega_{\pi}}}\right)^{\bot}}{\left({\frac{d\sigma}{d\Omega_{\pi}}}\right)^{|}+\left({\frac{d\sigma}{d\Omega_{\pi}}}\right)^{\bot}},$$ (11)

де $\left({\frac{d\sigma}{d\Omega_{\pi}}}\right)^{|}$, $\left({\frac{d\sigma}{d\Omega_{\pi}}}\right)^{\bot}$ - iнклюзивний перерiз для фотонiв вiдносно поляризованої паралелi (перпендикуляру) до площини.

У кiральнiй теорiї збурень [37] було застосовано потенцiали NLO i NNLO до систем з двома, трьома i чотирма нуклонами. Розглянутi двi версiї кiрального потенцiалу NNLO, якi вiдрiзняються доданком для двопiонного обмiну, добре описують параметри двонуклонної системи. Розрахованi характеристики (диференцiальний перерiз ${d\sigma}\mathord{\left/{\vphantom{{d\sigma}{d\Omega}}}\right.\kern-1.2pt}{d\Omega}$, аналiзуюча здатнiсть $A_{y}$ i тензорнi аналiзуючi здатностi $T_{11}$, $T_{20}$, $T_{22})$ для пружного nd- розсiяння свiдчать про їх енергетичну залежнiсть при енергiях 3; 10; 65 МеВ.

У працi [38] проводиться детальний огляд експериментальних даних та теоретичних розрахункiв для функцiй електромагнiтної структури дейтрона $A$, $B$ та тензорної поляризацiї $t_{20}$, отриманих з пружного ed- розсiяння при високих енергiях взаємодiї, а також для перерiзу та набору поляризацiйних асиметрiй, що витягуються з високо енергетичної фотосинтеграцiї дейтрона в реакцiї $\gamma$(d,n)p. Для останнього процесу диференцiальний перерiз, векторна поляризацiйна асиметрiя мiшенi $T$, iндукована поляризацiя $p_{y}$ та асиметрiя $\Sigma$ проявляють енергетичну залежнiсть при 300 та 450 МеВ. Аналогiчна поведiнка присутня для аналiзуючих здатностей $iT_{11}$, $T_{20}$, $T_{21}$, $T_{22}$ для пружного dp- розсiяння при енергiях 70; 100; 135; 200; 250 MeВ/N [39].

Вимiрювання поляризацiйних характеристик реакцiї фрагментацiї дейтрона $A(d,p)X$ при промiжкових та високих енергiях залишається одним iз основних iнструментiв для дослiдження внутрiшньої структури дейтрона. У рамках моделi однонуклонного обмiну iмпульсна залежнiсть компонента тензора чутливостi до поляризацiї дейтронiв $T_{20}$ повнiстю визначається ХФД в iмпульсному представленнi [40]:

$$T_{20}=\frac{1}{\sqrt{2}}\frac{2\sqrt{2}u(p)w(p)-w(p)^{2}}{u(p)^{2}+w(p)^{2}}.$$ (12)

Тут iмпульснi компоненти ХФД представленi згiдно перетворення Ханкеля:

$$u(p)=\int\limits_{0}^{\infty}{u(r)j_{0}(pr)dr};\quad w(p)=\int\limits_{0}^{\infty}{w(r)j_{2}(pr)dr},$$ (13)

де $j_{0}$(pr) i $j_{2}$(pr) - функцiї Бесселя нульового i другого порядку. Експериментально компонента $T_{20}$ визначається через перерiзи, що вiдповiдають проекцiям спiну (+, 0, -) початкового дейтрона на вiсь [40]:

$$T_{20}=\frac{1}{\sqrt{2}}\frac{\left({\frac{d\sigma}{d\Omega}}\right)_{+}+\left({\frac{d\sigma}{d\Omega}}\right)_{-}-2\left({\frac{d\sigma}{d\Omega}}\right)_{0}}{\left({\frac{d\sigma}{d\Omega}}\right)_{+}+\left({\frac{d\sigma}{d\Omega}}\right)_{-}+\left({\frac{d\sigma}{d\Omega}}\right)_{0}}.$$ (14)

Крiм компоненти $T_{20}$, за ХФД в iмпульсному представленнi визначається так звана поляризацiйна передача $K_{0}$:

$$K_{0}=\frac{u(p)^{2}-w(p)^{2}-u(p)w(p)/\sqrt{2}}{u(p)^{2}+w(p)^{2}}.$$ (15)

Тензорна аналiзуюча здатнiсть $A_{yy}$ i тензор-тензорна передача поляризацiї $K_{yy}$ в iмпульсному наближеннi теоретично розраховуються по наступних формулах [41]:

$$A_{yy}=\frac{T_{00}^{2}-T_{11}^{2}+4P^{2}T_{10}^{2}}{T_{00}^{2}+2T_{11}^{2}+4P^{2}T_{10}^{2}},$$ (16)

$$K_{yy}=\frac{5T_{11}^{2}+T_{00}^{2}-8P^{2}T_{10}^{2}}{T_{00}^{2}+2T_{11}^{2}+4P^{2}T_{10}^{2}}$$ (17)

де $P=$0.4$p$ - введений параметр; $T_{ij}(p/2)$ - амплiтуди, якi визначаються сферичним i квадрупольним формфакторами дейтрона [41]. Експериментально величину тензорної аналiзуючої здатностi $A_{yy}$ отримують з чисел протонiв $n^{+}$, $n^{-}$ i $n^{0}$, зареєстрованих для рiзних мод поляризацiї пучка пiсля поправки на мертвий час установки [42]:

$$A_{yy}=2\frac{p_{z}^{-}(n^{+}/n^{0}-1)-p_{z}^{+}(n^{-}/n^{0}-1)}{p_{z}^{-}p_{zz}^{+}-p_{z}^{+}p_{zz}^{-}}.$$

У [43, 33] по ХФД (5) i (7) вiдповiдно для потенцiалу Reid93 розрахована величина $T_{20}$ добре корелює з результатами роботи [44], а отриманi значення для $A_{yy}$ спiврозмiрнi з результатами [45] для Боннського потенцiалу. Слiд вiдмiтити, що величини поляризацiйних характеристик $T_{20}$ i $A_{yy}$ для потенцiалу Reid93 в [43, 33] майже спiвпадають зi значеннями цих характеристик для цього потенцiалу при їх визначеннi у роботi [7], де ХФД в координатному та iмпульсному представленнях також не мiстять надлишкових вузлiв. Вiдхилення присутнi тiльки для промiжку великих значень iмпульсу, оскiльки в цiй областi має вплив саме вибiр аналiтичної форми для апроксимацiї ХФД в координатному представленнi.

У загальному сукупнiсть спiнових спостережуваних для пружного dp- розсiяння назад можна записати у виглядi [46, 24]

$$C_{\alpha,\lambda,\beta,\gamma}=\frac{Tr(F\sigma_{\alpha}S_{\lambda}F^{+}\sigma_{\beta}S_{\gamma})}{Tr(FF^{+})},$$ (18)

де $F$ - матриця розсiяння, $S$ - спiновий оператор; $\sigma$ - (2$\times$2) матриця Паулi. Експериментальнi значення приведенi в [46], а теоретичнi розрахунки запропоновано i обґрунтовано в [24] в рамках алгоритму модельно-незалежного аналiзу пружного dp- розсiяння в колiнеарнiй геометрiї. Показано, що вимiрювання 10 спостережуваних спiнових поляризацiй першого та другого порядку реалiзують повну експериментальну базу для однозначного визначення амплiтуд зворотного пружного dp- розсiяння.

Для реакцiй типу $\vec{1}+A\to\overrightarrow{\frac{1}{2}}+B$ (наприклад, для $(d,n)$ або $(d,p))$ в [47] запропоновано узагальнений запис поляризацiйних характеристик, використовуючи такi спiввiдношення мiж ними:

$$I(\theta,\varphi)=I_{0}(\theta)\left({1+\frac{3}{2}\sum\limits_{j}{p_{j}A_{j}(\theta)}+\frac{1}{3}\sum\limits_{j,k}{p_{jk}A_{jk}(\theta)}}\right),$$ (19)

$$p_{l^{\prime}}I(\theta,\varphi)=I_{0}(\theta)\left({P_{l^{\prime}}(\theta)+\frac{3}{2}\sum\limits_{j}{p_{j}K_{j}^{l^{\prime}}(\theta)}+\frac{1}{3}\sum\limits_{j,k}{p_{jk}K_{jk}^{l^{\prime}}(\theta)}}\right),$$ (20)

де $p_{l^{\prime}}$ - компоненти вихiдної поляризацiї; $A_{j}(\theta)$, $A_{jk}(\theta)$ - аналiзуючi здатностi; $P_{l^{\prime}}(\theta)$ - вихiдна поляризацiя (для неполяризованого падаючого потоку); $K_{j}^{l^{\prime}}(\theta)$, $K_{jk}^{l^{\prime}}(\theta)$ - коефiцiєнти передачi (переносу) поляризацiї.

3. Асиметрiя тензорної i векторної поляризацiй

Для кiлькiсного розумiння структури дейтрона, його $S$- i $D$- станiв та поляризацiйних характеристик розглядаються рiзнi моделi NN потенцiалу. Розподiл заряду дейтрона добре не вiдомий з експерименту, оскiльки вiн здiйснюється тiльки через використання як вимiрювань поляризацiї, так i неполяризованих пружнiх розсiяних диференцiальних перерiзiв. Однак його можна визначити [48]. Диференцiальний перерiз пружного розсiяння неполяризованих електронiв неполяризованими дейтронами без вимiрювання поляризацiї вiдбитих електронiв i дейтронiв задається формулою [38, 49, 50, 51, 53]

$$\frac{d\sigma_{0}}{d\Omega_{e}}=\left({\frac{d\sigma}{d\Omega}}\right)_{Mott}\frac{E^{/}}{E}\left[{A(p^{2})+B(p^{2})tg^{2}\left({\frac{\theta_{e}}{2}}\right)}\right],$$ (21)

де $\theta$_e - кут розсiяння у лабораторнiй системi; $p$ - iмпульс дейтрона в одиницях fm^-1; $p^{2}=4EE^{/}\sin^{2}\left({\frac{\theta_{e}}{2}}\right)$ - квадрат 4- iмпульсу передачi; $E$ i $E^{/}$ - початкова i кiнцева енергiї; $A(p)$ i $B(p)$ - функцiї електричної та магнiтної структури

$$A(p^{2})=F_{C}^{2}+\frac{8}{9}\eta^{2}F_{Q}^{2}+\frac{2}{3}\eta F_{M}^{2};$$ (22)

$$B(p^{2})=\frac{4}{3}\eta\left({1+\eta}\right)F_{M}^{2},$$ (23)

де $\eta=\frac{p^{2}}{4M_{D}^{2}}$; $M_{D}$=1875,63 МеВ - дейтронна маса. Тут зарядовий $F_{C}(p)$, квадрупольний $F_{Q}(p)$ i магнiтний $F_{M}(p)$ формфактори мiстять iнформацiю про електромагнiтнi властивостi дейтрона:

$$F_{C}=\left[{G_{Ep}+G_{En}}\right]\int\limits_{0}^{\infty}{\left[{u^{2}+w^{2}}\right]j_{0}dr};$$ (24)

$$F_{Q}=\frac{2}{\eta}\sqrt{\frac{9}{8}}\left[{G_{Ep}+G_{En}}\right]\int\limits_{0}^{\infty}{\left[{uw-\frac{w^{2}}{\sqrt{8}}}\right]j_{2}dr}$$ (25)

$$\begin{array}[]{l}F_{M}=2\left[{G_{Mp}+G_{Mn}}\right]\int\limits_{0}^{\infty}{\left[{\left({u^{2}-\frac{w^{2}}{2}}\right)j_{0}+\left({\frac{uw}{\sqrt{2}}+\frac{w^{2}}{2}}\right)j_{2}}\right]dr+}\\ +\frac{3}{2}\left[{G_{Ep}+G_{En}}\right]\int\limits_{0}^{\infty}{w^{2}\left[{j_{0}+j_{2}}\right]dr},\\ \end{array}$$ (26)

де $u$ i $w$ - радiальнi ХФД в координатному представленнi; $j_{0}$, $j_{2}$ - сферичнi функцiї Бесселя вiд аргументу pr/2; $G_{Ep}$ i $G_{En}$ - протонний i нейтронний електричний формфактори; $G_{Mp}$ i $G_{Mn}$ - протонний i нейтронний магнiтний формфактори. Цi формфактори рiвнi

$$G_{Ep}=\left({1+\frac{p^{2}}{18.235}}\right)^{-2};\quad G_{En}=0;\quad G_{Mp}=\mu_{p}G_{Ep};\quad G_{Mn}=\mu_{n}G_{Ep};$$

де $\mu$_p i $\mu$_n - протонний i нейтронний магнiтний моменти в ядерних магнетонах.

Диференцiальний перерiз для пружного розсiяння поляризованого електронного пучка вiд поляризованої дейтронної мiшенi задається виразом в лабораторнiй системi [49]

$$\frac{d\sigma}{d\Omega_{e}}\left({h;p_{z},p_{zz}}\right)=\Sigma(\theta,\varphi)+h\Delta(\theta,\varphi),$$ (27)

де $h$ - спiральнiсть падаючого електронного пучка;$p_{z}$ i $p_{zz}$ визначають степiнь векторної та тензорної поляризацiй дейтронної мiшенi. Напрямок поляризацiї дейтрона визначається кутами $\theta$ та $\phi$ у системi, де вiсь $z$ знаходиться вздовж напрямку вiртуального фотона, а вiсь $y$ визначається векторами напрямкiв руху вхiдного та вихiдного електронiв (Рис. 1).

width 135mm Graph1.JPG

Fig. 1. Кiнематика i системи координат для розсiяння поляризованих електронiв вiд поляризованої дейтронної мiшенi

Перший доданок правої частини формули (27) задає перерiз для неполяризованого електрона

$$\Sigma(\theta,\varphi)=\frac{d\sigma_{0}}{d\Omega_{e}}\left[{1+\Gamma(\theta,\varphi)}\right],$$ (28)

де $\frac{d\sigma_{0}}{d\Omega_{e}}$ - неполяризований диференцiйний перерiз. Величина $\Gamma$ описує поляризовану дейтронну мiшень i мiстить тензорнi дейтроннi аналiзуючi здатностi $T_{2j}$:

$$\begin{array}[]{l}\Gamma(\theta,\varphi)=p_{zz}\left[{\frac{1}{\sqrt{2}}}\right.P_{2}^{0}(\cos\theta)T_{20}(p^{2},\theta_{e})-\frac{1}{\sqrt{3}}P_{2}^{1}(\cos\theta)\cos\varphi T_{21}(p^{2},\theta_{e})+\\ +\left.{\frac{1}{2\sqrt{3}}P_{2}^{2}(\cos\theta)\cos(2\varphi)T_{22}(p^{2},\theta_{e})}\right].\\ \end{array}$$ (29)

Другий доданок правої частини формули (27) описує спiрально-залежний диференцiальний перерiз для поляризованого пучка електронiв та поляризованої дейтронної мiшенi i мiстить векторнi дейтроннi аналiзуючi здатностi $T_{10}$ i $T_{11}$:

$$h\Delta(\theta,\varphi)=h\frac{d\sigma_{0}}{d\Omega}p_{z}\left[{\frac{\sqrt{3}}{2}P_{1}(\cos\theta)t_{10}(p^{2},\theta_{e})-\sqrt{3}P_{1}^{1}(\cos\theta)\cos\varphi t_{11}(p^{2},\theta_{e})}\right].$$ (30)

В формулах (29) i (30) $P_{l}(x)$ i $P_{l}^{m}(x)$ - полiноми Лежандра i приєднанi полiноми Лежандра вiдповiдно.

В експериментах по неполяризованному пружному розсiяннi функцiї структури можуть бути отриманими, визначаючи $B(p)$ безпосередньо iз поперечного перерiзу розсiяння назад. Рiвняння (23) мiстить магнiтний формфактор $F_{M}(p)$, який з $F_{C}(p)$ i $F_{Q}(p)$ є складовою частиною i в формулi (22). Отже, додатком до неполяризованого розсiяння повинна також розглядатися i помiтна поляризацiя [51]. Оскiльки спiн дейтрона рiвний $S=$1, то тензорна i векторна поляризацiї є також помiтними, i можуть бити розрахованими i розглядатися в задачах розсiяння. У свою чергу величини тензорної $T_{20}$, $T_{21}$,$T_{22}$ i векторної $T_{10},T_{11}$ дейтронних аналiзуючих здатностей визначаються через формфактори як [52, 53] (у еквiвалентних бiльш широковживаних термiнах [54, 48, 38] - це тензорна $t_{2j}$ i векторна $t_{1i}$ поляризацiї):

$$t_{20}(p,\theta_{e})=-\frac{1}{\sqrt{2}S}\left({\frac{8}{3}\eta F_{C}(p)F_{Q}(p)+\frac{8}{9}\eta^{2}F_{Q}^{2}(p)+\frac{1}{3}\eta\left[{1+2(1+\eta)tg^{2}\left({\frac{\theta_{e}}{2}}\right)}\right]F_{M}^{2}(p)}\right),$$ (31)

$$t_{21}(p,\theta_{e})=\frac{2}{\sqrt{3}S\cos\left({\frac{\theta_{e}}{2}}\right)}\eta\sqrt{\eta+\eta^{2}\sin^{2}\left({\frac{\theta_{e}}{2}}\right)}F_{M}(p)F_{Q}(p),$$ (32)

$$t_{22}(p,\theta_{e})=-\frac{1}{2\sqrt{3}S}\eta F_{M}^{2}(p),$$ (33)

$$t_{11}(p,\theta_{e})=\frac{2}{\sqrt{3}S}\sqrt{\eta(1+\eta)}F_{M}(p)\left[{F_{C}(p)+\frac{\eta}{3}F_{Q}(p)}\right]tg\left({\frac{\theta_{e}}{2}}\right),$$ (34)

$$t_{10}(p,\theta_{e})=-\sqrt{\frac{2}{3}}\frac{\eta}{S}\sqrt{(1+\eta)\left({1+\eta\sin^{2}\left({\frac{\theta_{e}}{2}}\right)}\right)}F_{M}^{2}(p)tg\left({\frac{\theta_{e}}{2}}\right)\sec\left({\frac{\theta_{e}}{2}}\right),$$ (35)

де фактор $S(p,\theta_{e})=A(p)+B(p)tg^{2}\left({\frac{\theta_{e}}{2}}\right)$ визначається функцiями структури i кутом $\theta$_е. Величини тензорної $t_{20}$ i векторної $t_{11}$ поляризацiї визначаються формфакторами $F_{C}(p)$, $F_{Q}(p)$, $F_{M}(p)$ i кутом розсiяння $\theta$_е, а $t_{21}-F_{Q}(p)$, $F_{M}(p)$ i $\theta$. Величини $t_{22}$ i $t_{10}$ залежить тiльки вiд формфактору $F_{M}(p)$ i вiд кута розсiяння.

Поляризацiя вiдбитого дейтрона може бути вимiряна, якщо детально аналiзувати процес розсiяння. Диференцiальний перерiз для подвiйного процесу розсiяння [38, 55]

$$\begin{array}[]{l}\frac{d\sigma}{d\Omega d\Omega_{2}}=\left.{\frac{d\sigma}{d\Omega d\Omega_{2}}}\right|_{0}\left[{1+\frac{3}{2}ht_{11}A_{y}\sin\varphi_{2}+\frac{1}{\sqrt{2}}t_{20}A_{zz}-}\right.\\ \mbox{ }-\left.{\frac{2}{\sqrt{3}}t_{21}A_{xz}\cos\varphi_{2}+\frac{1}{\sqrt{3}}t_{22}(A_{xx}-A_{yy})\cos 2\varphi_{2}}\right]\\ \end{array}$$ (36)

де $h=\pm$1/2 - поляризацiя падаючого електронного пучка; $\phi$₂- кут мiж двома розсiюючими площинами; $A_{y}$ i $A_{ij}$ - векторна i тензорна аналiзуючi здатностi вторинного розсiяння; $t_{20}$, $t_{21}$ i $t_{22}$ визначаються формулами (31)-(33).

У роботi [53] представленi результати для тензорної поляризацiї $t_{20}$, яка залежить вiд iмпульсу $\T2A\cyrr$ та кута розсiяння електронiв $\theta$_e. Проiлюстрована асиметрiя для $t_{20}$ у залежностi вiд кута $\theta$_e. Показано, що асиметрiя $t_{20}$ майже незалежна вiд вiльних нуклонних формфакторiв i, зокрема, вiд маловiдомого нейтронного електричного формфактора. Також знайдено, що величина $t_{20}$ слабо залежить вiд кута розсiяння до $\theta$${}_{e}\approx$120⁰, оскiльки її значення майже тi самi в цiй областi. Це чiтко випливає з рiвняння (31), тому що $t_{20}$ прямує до константи $-1\mathord{\left/{\vphantom{1{\sqrt{8}}}}\right.\kern-1.2pt}{\sqrt{8}}$.

width 135mm Graph2.JPG

Fig. 2. Кутова асиметрiя тензорної поляризацiї $t_{20}$

width 135mm Graph3.JPG

Fig. 3. Кутова асиметрiя тензорної поляризацiї $t_{21}$

Результати кутової асиметрiї для векторних $t_{1i}$ i тензорних $t_{2j}$ дейтронних поляризацiй (31)-(35) представленi на Рис. 2 - Рис. 6.

width 135mm Graph4.JPG

Fig. 4. Кутова асиметрiя тензорної поляризацiї $t_{22}$

width 135mm Graph5.JPG

Fig. 5. Кутова асиметрiя векторної поляризацiї $t_{10}$

Розрахунки проведено по аналiтичним формам (7) з коефiцiєнтами [35] для нуклон-нуклонного потенцiалу Reid93.

width 135mm Graph6.JPG

Fig. 6. Кутова асиметрiя векторної поляризацiї $t_{11}$

Окрiм кутової асиметрiї, наявна й iмпульсна асиметрiя для векторних $t_{1i}$ дейтронних поляризацiй (Рис. 7 i 8).

width 135mm Graph7.JPG

Fig. 7. Iмпульсна асиметрiя векторної поляризацiї $t_{10}$

width 135mm Graph8.JPG

Fig. 8. Iмпульсна асиметрiя векторної поляризацiї $t_{11}$

Слiд звернути увагу на те, як саме впливає апроксимацiя ХФД в координатному представленнi на подальшi результати розрахункiв тензорної поляризацiї $t_{20}$. Так на Рис. 9 приведено порiвняння значень $t_{20}$ при $\theta$=70⁰, якщо застосовувати рiзнi апроксимацiї ХФД для одного i того ж нуклон-нуклонного потенцiалу Reid93. Використано такi позначення для ХФД з її коефiцiєнтами розкладу: 1 - ХФД з функцiями Лагерра [56]; 2 - аналiтичнi форми Дубовiченко (5) [43]; 3 - ХФД з [57]; 4 - новi аналiтичнi форми (7) [35]. Крiм цього, порiвняно отриманi теоретичнi значення $t_{20}$ з експериментальними даними колаборацiй Bates [58, 59, 60], BLAST [61, 62, 63], JLab [48, 64], NIKHEF [65, 66], Saclay [67], VEPP-3 [68, 69, 70, 71, 72] та оглядiв Boden [73], Garcon [60], Abbott [74]. Хороше узгодження значень наявне для областi значень iмпульсiв $p$=1-4 fm^-1. На жаль, при бiльших iмпульсах вiдсутнi експериментальнi данi.

width 135mm Graph9.JPG

Fig. 9. Тензорна поляризацiя $t_{20}$

На Рис. 10 та 11 приведенi розрахованi величини тензорних поляризацiй$t_{21}$ i $t_{22}$ ($\theta$=70${}^{0})$. Вказано експериментальнi данi колаборацiй Bates [60], BLAST [62, 63], JLab [48], Saclay [75], VEPP-3 [70, 71, 72] для $t_{21}$ i Bates [60], JLab [48], NIKHEF [65], Saclay [75] для $t_{22}$. До речi, наявний значний розкид експериментальних даних. У порiвняннi з $t_{20}$ розрахованi величини $t_{21}$ (як i $t_{22})$ при великих iмпульсах спiвпадають незалежно вiд вибору ХФД.

width 135mm Graph10.JPG

Fig. 10. Тензорна поляризацiя $t_{21}$

width 135mm Graph11.JPG

Fig. 11. Тензорна поляризацiя $t_{22}$

На Рис. 12 приведенi результати розрахункiв векторних поляризацiй $t_{1i}$ при $\theta$=35⁰. На вiдмiну вiд тензорної поляризацiя її векторна компонента менше дослiджена експериментаторами. Наявнi тiльки данi для BLAST [76, 63]. Розрахованi значення поляризацiй $t_{1i}$ можуть слугувати певним теоретичним передбаченням для подальших експериментальних дослiджень.

У цiлому в науковiй лiтературi вiдсутнi експериментальнi данi для $t_{21}$, $t_{22}$, $t_{10}$ i $t_{11}$ в широкому iнтервалi iмпульсiв. Тому є актуальним одержання даних величин як теоретично, так i експериментально.

width 135mm Graph12.JPG

Fig. 12. Векторнi поляризацiї $t_{10}$ i $t_{11}$

4. Асиметрiя поляризацiйних характеристик $\kappa$₀, T_2M i R

Спiновi спостережуванi $T_{20},$ $\kappa$${}_{0},\quad K_{xzy}$, $K_{yy}$, $C_{yy}$ в пружному dp- розсiяннi назад при промiжкових та високих енергiях були дослiдженi в [77] за допомогою методу iнварiантної амплiтуди з припущенням однонуклонного обмiну. Неузгодженостi мiж теоретичними розрахунками i експериментальними даними для кореляцiї $\kappa$${}_{0}-T_{20}$ здебiльшого знiвельованi включенням ефектiв для уявних частин абсорбцiї в iнварiантних амплiтудах. Iмпульсна залежнiсть експериментально визначених $T_{20}$ i $\kappa$₀ для системи протон-нейтрон пояснена обчисленням iз специфiкацiєю ядерних потенцiальних моделей.

Тензорна аналiзуюча здатнiсть i поляризацiйна передача отриманi в рамках методу iнварiантної амплiтуди записуються як [77]

$$T_{20}=\left\{{2\sqrt{2}R\cos\Theta-R^{2}-32R^{\prime 2}+12RR^{\prime}\cos(\Theta^{\prime}-\Theta)}\right\}/N_{R},$$ (37)

$$\kappa_{0}=\left\{{\sqrt{2}-R\cos\Theta-4R^{\prime}\cos\Theta^{\prime}-3\sqrt{2}RR^{\prime}\cos(\Theta^{\prime}-\Theta)-30\sqrt{2}R^{\prime 2}}\right\}/N_{R},$$ (38)

де

$$N_{R}=\sqrt{2}+2\sqrt{2}R^{2}+34\sqrt{2}R^{\prime 2}-4R^{\prime}\cos\Theta^{\prime};$$

$$R=\frac{4\left|\rho\right|}{4+\rho^{2}};\quad R^{\prime}=\frac{\rho^{2}}{\sqrt{2}(4+\rho^{2})};\quad\rho=\frac{w(p)}{u(p)}.$$

На Рис. 13 приведено порiвняння з експериментальними даними [78] розрахованої величини $\kappa$₀ в залежностi вiд кутiв $(\Theta,\Theta^{\prime})$. Наявне добре спiвпадання мiж ними. Кореляцiя $\kappa$${}_{0}-T_{20}$ виражається спiввiдношенням $T_{20}+\sqrt{8}\kappa_{0}$ i вказана на Рис. 14. Аналогiчно до попереднiх розрахункiв використано ХФД (7) для потенцiалу Reid93.

width 135mm Graph13.JPG

Fig. 13. Поляризацiйна передача $\kappa$₀

width 135mm Graph14.JPG

Fig. 14. Кореляцiя $T_{20}+\sqrt{8}\kappa_{0}$

У роботi [79] дослiджено компоненти тензорної аналiзуючої здатностi в фотонародженнi негативного $\pi$- мезона в реакцiї за участю дейтрона (процес $\gamma$d$\to\pi^{-}$pp):

$$T_{2M}=\frac{SpM\tau_{2M}M^{+}}{SpMM^{+}},$$

де $\tau$_2M - сферичний спiн-тензор в дейтронному матричному розкладi густини. Величина тензорної аналiзуючої здатностi $T_{2M}$ визначається за ХФД в iмпульсному представленнi i ‘‘протонним’’ кутом $\theta$ [79]

$$T_{20}=\frac{32\sqrt{2}u^{2}(p)-16\left({3\cos(2\theta)+1}\right)u(p)w(p)+\sqrt{2}\left({-12\cos(2\theta)+9\cos(4\theta)+19}\right)w^{2}(p)}{4\left[{16u^{2}(p)-4\sqrt{2}\left({3\cos(2\theta)+1}\right)u(p)w(p)-\left({6\cos(2\theta)+9\cos(4\theta)-23}\right)w^{2}(p)}\right]};$$ (39)

$$T_{21}=0;$$ (40)

$$T_{22}=-\frac{3\sqrt{3}\sin^{2}(\theta)w(p)\left({4\sqrt{2}u(p)+3\cos(2\theta)+5}\right)w(p)}{16u^{2}(p)-4\sqrt{2}\left({3\cos(2\theta)+1}\right)u(p)w(p)-\left({6\cos(2\theta)+9\cos(4\theta)-23}\right)w^{2}(p)}.$$ (41)

Якщо кут вилiтаючого протона $\theta$ задовольняє умову $1+3\cos(2\theta)=0$ або $3\cos^{2}\theta-1=0$, то вирази для $T_{20}$ i $T_{22}$ спрощуються i набувають наступної форми:

$$T_{20}=\frac{2u^{2}(p)+w^{2}(p)}{2\sqrt{2}\left[{u^{2}(p)+2w^{2}(p)}\right]};$$

$$T_{22}=-\frac{\sqrt{3}w(p)\left[{\sqrt{2}u(p)+w(p)}\right]}{2\left[{u^{2}(p)+2w^{2}(p)}\right]}.$$

На Рис. 15 та 16 представлена iмпульсна асиметрiя тензорних аналiзуючих здатностей $T_{20}$ i $T_{22}$. Слiд зауважити, що спостерiгається симетрiя величин $T_{20}$ i $T_{22}$ вiдносно кута 90⁰. На вiдмiну вiд розрахункiв в [79] (розрахунки $T_{2\T2A\cyrii}$ для таких потенцiалiв як Bonn i Paris та для параметризацiї DWF-Certov), то у данiй роботi проведено обчислення для нуклон-нуклонного потенцiалу Reid93 в бiльш широкому дiапазонi iмпульсiв та кутiв $\theta$.

width 135mm Graph15.JPG

Fig. 15. Iмпульсна асиметрiя тензорної аналiзуючої здатностi $T_{20}$

width 135mm Graph16.JPG

Fig. 16. Iмпульсна асиметрiя тензорної аналiзуючої здатностi $T_{22}$

Експерименти по дослiдженню поляризацiї дейтронiв вiддачi нацiленi на вимiрювання компоненти тензорної поляризацiї $t_{20}$ i вiдношення $R$ [80]. Специфiчною особливiстю цих характеристик є те, що вони не залежать вiд нуклонних формфакторiв, i в межах певних понять i концепцiй їх поведiнку визначає функцiя вiдносного руху нуклонiв. У роботi [80] показано, що для пружного ed- розсiяння мала 5-8% домiшка шести-кваркової компоненти в ХФД зрештою вносить значну змiну в поведiнку функцiї електричної структури $A(p^{2})$, тензорної поляризацiя $T_{20}$ i вiдношення $R$. Спостерiгається чiтка якiсна змiна цих поляризацiйних характеристик в областi великих iмпульсiв 25fm^-2<$p^{2}$<120fm^-2.

Експериментальне значення тензора поляризованої твердої ND₃ мiшенi визначається як [81, 73]

$$R_{EXP}=1+P_{zz}(R_{T}-1),$$

де $P_{zz}$ - тензорна поляризацiя дейтронiв мiшенi. Теоретичнi значення тензора поляризованої мiшенi i тензорної поляризацiї вiдповiдно [73]

$$R_{T}-1=\frac{y+0.5y^{2}}{1+2y^{2}},$$

$$t_{20}=-\sqrt{2}\frac{2y+y^{2}}{1+2y^{2}},$$

де $y=\frac{2}{3}\eta\frac{F_{Q}}{F_{C}}$. Крiм цього, тензорна поляризацiя теоретично може бути знайдена як [80]

$$t_{20}=\frac{1+x}{\sqrt{2}\left({1+x^{2}/8}\right)},$$

де величина $x$ визначається спiввiдношенням формфакторiв $x=\sqrt{8}\frac{F_{C}}{F_{Q}}$.

Аналогiчно до $t_{20}$ вiдношення $R$ для векторної $P_{x}$ i тензорної $P_{xz}$ поляризацiй задається зручним виразом

$$R=\frac{P_{x}}{P_{xz}}=\left[{2\sin\left({\frac{\theta}{2}}\right)\frac{\sqrt{1+\eta}}{9}\sqrt{1+\eta\sin^{2}\left({\frac{\theta}{2}}\right)}}\right]\left[{1+x}\right].$$ (42)

Кутова асиметрiя $R$, розрахована по ХФД (7) для потенцiалу Reid93, проiлюстрована на Рис. 17. Розрахунки проведено в iнтервалi iмпульсiв до $p$=14 fm^-1.

width 135mm Graph17.JPG

Fig. 17. Асиметрiя $R$

Висновки

Проведено огляд основних аналiтичних форм хвильової функцiї дейтрона в координатному представленнi. Аналiзуються асимптотичнi поведiнки ХФД поблизу початку координат.

Для розрахунку поляризацiйних характеристик дейтрона застосовано новi аналiтичнi форми ХФД [34, 35] у виглядi добутку степеневої функцiї $r^{n}$ на суму експоненцiальних членiв $A_{i}$$\cdot$exp(-a_i$\cdot$r${}^{3})$. Для чисельних обчислень використано реалiстичний феноменологiчний потенцiал Неймегенської групи - Reid93.

У роботi представленi результати кутової асиметрiї для векторних $t_{10}$, $t_{11}$ i тензорних $t_{20}$, $t_{21}$, $t_{22}$ дейтронних поляризацiй. Окрiм кутової асиметрiї, наявна й iмпульсна асиметрiя для векторних $t_{1i}$ дейтронних поляризацiй.

Дослiджено вплив апроксимацiя ХФД в координатному представленнi на подальшi результати розрахункiв тензорної поляризацiї $t_{20}$. Приведено порiвняння значень $t_{20}$ при $\theta$=70⁰, якщо застосовувати чотири рiзнi апроксимацiї ХФД для одного i того ж NN потенцiалу Reid93. При порiвняннi отриманих теоретичних значень $t_{20}$ з експериментальними даними провiдних колаборацiй та оглядiв спостерiгається хороше узгодження для областi значень iмпульсiв $p$=1-4 fm^-1. У зв’язку з вiдсутнiстю експериментальних даних для поляризацiй $t_{21}$, $t_{22}$, $t_{10}$ i $t_{11}$ в широкому iнтервалi iмпульсiв є актуальним як теоретичне, так i експериментальне одержання даних величин.

У рамках методу iнварiантної амплiтуди проведено розрахунок спiнових спостережуваних в пружному dp- розсiяннi назад - тензорної аналiзуючої здатностi $T_{20}$ i поляризацiйної передачi $\kappa$₀. Порiвняно значення $\kappa$₀ та кореляцiї $\kappa$${}_{0}-T_{20}$ з експериментальними даними.

В широкому дiапазонi iмпульсiв та кутiв розсiяння $\theta$ представлена iмпульсна асиметрiя тензорних аналiзуючих здатностей $T_{20}$ i $T_{22}$, якi характеризують фотонародження негативного $\pi$- мезона в реакцiї $\gamma$(d,$\pi^{-})$pp. Спостерiгається симетрiя величин $T_{20}$ i $T_{22}$ вiдносно кута 90⁰. Вiдношення $R$ для векторної $P_{x}$ i тензорної $P_{xz}$ поляризацiй характеризується кутовою асиметрiєю.

Отже, поряд з ‘‘$A_{y}$ загадкою’’ залишаються актуальними теоретичнi та експериментальнi дослiдження iнших поляризацiйних характеристик для процесiв за участю дейтрона, для яких наявна як кутова, так й iмпульсна асиметрiя. Отриманi результати для векторної i тензорної дейтронних поляризацiй $t_{ij}(p)$ дають певну iнформацiю про електромагнiтну структуру дейтрона i диференцiальний перерiз подвiйного розсiяння.

Подяки

Автор висловлює вдячнiсть доц., к.ф.-м.н. Гайсаку I.I.; доц., к.х.н. Васильєвiй Г.В.; доц., к.ф.-м.н. Плекану Р.М.; доц., к.б.н. Осипенку А.П.; асп. Мартишичкiну В.О. та iн. за участь у дискусiї та обговореннi результатiв дослiдження на тематичних наукових семiнарах вiддiлення ‘‘фiзики ядра i елементарних частинок’’ кафедри теоретичної фiзики.