ВАРIЯЦIЙНЕ УЗАГАЛЬНЕННЯ
ВIЛЬНОЇ РЕЛЯТИВIСЬКОЇ
ДЗИҐИ
iм. Я. С. Пiдстригача НАН України,
вул. Наукова, 3б, Львiв 79060
e-mail: matsyuk@lms.lviv.ua, romko.b.m@gmail.com)
Показуємо, що добре знанi рiвняння руху першого порядку (за спiном, iмпульсом та координатою) для релятивiської дзиґи є рiвнозначними до рiвнянь третього порядку Матiсона усюди на поверхнi додаткової в’язi Матiсона-Пiранi. Опiсля розглядаємо цi рiвняння третього порядку в пласко́му просторi-часi та й винаходимо функцiю Ляґранжа для них. Коли дозволити фiзичну iнтерпретацiю усiєї множини екстремалей, то як наслiдок вiдкриємо цiлий спектр власної маси релятивiської дзиґи, параметризований значеннями власного моменту.
Редакцiя отримала статтю 11 листопада 2005 р. ††footnotetext: PACS numbers 04.25.-g, 03.30.+p, 03.65.Sq, 45.10.Db
1 Вступ
Поведiнку крутької буцiм-клясичної частки, надiленої скiсним тензором , можна описати вiдомою системою рiвнянь (гляди, наприклад, [1])
(1) | |||
(2) |
Цих рiвнянь недосить для знаходження свiтової лiнiї частки. Тому їх доповнюють рiжними додатковими умовами. Часто послуговуються умовою Тульчиєва
(3) |
Ми ж використовуватимемо умову Матiсона-Пiранi
(4) |
Рiжницю мiж умовами (3) i (4) трактуємо як рiжницю мiж способами встановлення залежности помiж змiнними та . Перехiд вiд швидкости до iмпульсу можна оцiнювати як впровадження фазового простору. У варiяцiйному численнi такий перехiд називають (узагальненим) перетворенням Лєжандра. Ми виконаємо цю проґраму в пласко́му просторi-часi. Додаткова умова Матiсона-Пiранi дозволить доволi швидко перейти до варiяцiйної форми рiвняння свiтової лiнiї частки. Вiдповiдна функцiя Ляґранжа задасть шукане перетворення Лєжандра. Правда, на цiй дорозi пiдвищиться порядок похiдних у варiяцiйному рiвняннi. Таким чином, йде мова про формалiзм механiки Остроградського.
Факт пiдвищення порядку похiдних у рiвняннi, яке описує динамiку просторових координат релятивiської дзиґи, зiстав наголошений ще у 1945му роцi Вайсенгофом [2] у його поклику на статтю Матiсона [3]. Матiсон, додатково послуговуючись в’яззю (4), отримав для свiтової лiнiї дзиґи в ґравiтацiйному полi таке рiвняння:
(5) |
Побутує думка, що рiвняння (5) не є рiвнозначне до системи рiвнянь (1, 2). Ми покажемо, що рiвнозначнiсть зберiгається усюди на поверхнi (4).
Повертаючись до вiльної дзиґи, ми запропонуємо варiяцiйне узагальнення рiвняння третього порядку (5), яке дозволить „розморозити“ значення „“ iнтеґрала руху (в пласко́му просторi)
(6) |
де значком позначений деякий чотири-вектор „спiну“ (вертуна). Тiльки в цьому „розмороженнi“ i полягатиме нерiвнозначнiсть мiж узагальненим рiвнянням руху вiльної дзиґи (26) i системою (1, 2, 4) без ґравiтацiї. Наша тактика полягає в тiм, щоби, отримавши в пласко́му просторi варiяцiйне рiвняння третього порядку (26), яке мiстить усi розв’язки системи рiвнянь (5, 2, 4) при , i яке ми власне називаємо узагальненим, вiдважитись розглядати i всi решта розв’язкiв такого узагальненого рiвняння. Виявляється, що ця решта розв’язкiв не виходить за межi неперервного спектру iнтеґрала руху (6). Цiєї властивостi не добитись, просто вiдкидаючи умову (4) i залишаючись при рiвняннi (5). Можна сказати, що „розмороження“ iнтеґрала (6) є рiвнозначним до варiяцiйної модифiкацiї рiвняння (5). При цьому виявляється, що уся множина розв’язкiв узагальненого рiвняння складається з таких i тiльки з таких свiтових лiнiй, яких можна iнтерпретувати як рухи крутьких часток з деякою позiрною масою
(7) |
Частки з масою рухаються так, щоби чотири-вектор „спiну“ , завдяки iнтеґраловi руху (6), утворював постiйний кут з напрямом чотири-швидкости.
2 Рiвняння Матiсона
Розглянемо деякi рiвнозначнi перетворення системи рiвнянь (1, 2, 4).
Твердження. В областi рiвняння (2) алґебрично рiвнозначне таким двом:
(8) | |||
(9) |
Доведення. Щоби переконатись в iмплiкацiї (8, 9) (2), потрiбно домножити рiвняння (9) зовнiшнiм чином справа на вектор , перейти до двоїстого рiвняння i вiдняти вiд цього подвоєний зовнiшнiй добуток рiвняння (8) на вектор (комбiнацiя дає рiвняння , де – одиничний повнiстю скiсний (антисиметричний) контраварiянтний псевдотензор Левi-Чивiти).
Пустимо тепер в хiд в’язь (4) разом з її диференцiйним продовженням,
(10) |
Са́ме рiвнiсть (10) дозволяє запровадити iнтеґрал руху
(11) |
оскiльки алґебричним наслiдком рiвнянь (1, 8, 10) є наступна рiвнiсть, яка у своїй лiвiй частинi пропорцiйна до упохiдненої правої частини виразу (11):
(12) |
Диференцiйна умова Матiсона-Пiранi (10) є вирiшальною для можливости повнiстю усунути члени, якi мiстять похiдну вiд тензора спiну i неявно є присутнi у лiвiй частинi рiвняння (1). З урахуванням умови (10) означення iмпульсу (8) прибере форми:
(13) |
з її алґебричним наслiдком
(14) |
Справедливим, отже, є таке
Твердження. На многовидi (10) при рiвняння (2) алґебрично рiвнозначне як зi системою рiвнянь (8, 9), так i зi системою рiвнянь (13, 9).
Наступним кроком вилучiм змiнну величину iз системи рiвнянь (1, 10, 9, 13). З цiєю метою вдамося до першого диференцiйного продовження рiвняння (13):
(15) |
Замiсть рiвняння (1) розгляньмо таке:
(16) |
Твердження. В областi на многовидi (10) система рiвнянь (1, 2, 15) алґебрично рiвнозначна зi системою (16, 9, 13, 15, 12).
Доведення. Щоби переконатись у справедливостi iмплiкацiї (1, 2, 15) (16, 9, 13, 15, 12), пiдставимо вираз для похiдної з рiвняння (2) у рiвняння (15) i домножимо усе на . Далi нагадаємо, що алґебричним наслiдком системи (1, 8, 10) є рiвняння (12) i (13). Тому використаємо (12) i, замiнивши вираз з рiвняння (13), а вираз для з рiвняння (1), одержимо рiвняння (16).
Щоби переконатися у справедливостi зворотньої iмплiкацiї, вiд рiвняння (16) вiднiмемо рiвняння (15) з коефiцiєнтом . За допомоги спiввiдношення (10) вилучимо доданок , а опiсля, ґрунтуючись на попередньому Твердженнi, замiнимо похiдну з рiвняння (2). Далi скористаємо з наслiдка (14). Врештi, застосувавши (12), вiдразу отримаємо рiвняння (1).
Зауважимо, що до цього часу ми ще не користали з додаткової умови Матiсона-Пiранi (4), а тiльки з її диференцiйного продовження (10). Так само, як i не вибирали iще конкретного значення iнтеґрала руху формулою (11).
Коли привести рiвняння (16) до натурального параметра та закрiпити значення величини маси формулою (11), тодi воно спiвпаде з рiвнянням третього порядку (5) для поступального руху буцiм-клясичної крутької частки, яке можна вичитати зi статтi Матiсона [3].
В системi рiвнянь (16, 9, 13, 12) формула (13) просто дає означення iмпульса, тому її можна опустити з точки зору пошуку розв’язкiв.
Кiлькiсть рiвнянь у системi (16, 9, 4, 10) можна значно зменшити, запровадивши чотири-векторну величину „вертуна“ (або буцiм-спiна)
(17) |
Умова Матiсона-Пiранi (4) дозволяє обернути формулу (17):
(18) |
Тепер ми готовi подати систему рiвнянь Дiксона-Матiсона (1, 2, 4) на закрiпленiй формулою (11) масовiй оболонцi в иньшому рiвнозначному виглядi, куди входитимуть похiднi вiд координат частки до третього порядку включно. Еквiвалентнiсть порушиться тiльки в тiм випадку, коли ми забудемо про вихiдну умову Матiсона-Пiранi (4). Розгляньмо систему рiвнянь:
(19) | |||
(20) | |||
(21) |
Твердження. В областi система рiвнянь (19, 20, 21, 18, (18)) алґебрично рiвнозначна системi (16, 9, 4, 11, 17, (17)).
Доведення. З метою отримати рiвняння (18), домножимо означення (17) зовнiшнiм чином на вектор , перейдемо до двоїстого рiвняння i використаємо умову Матiсона-Пiранi (4). Навпаки, домноживши (18) зовнiшнiм чином на вектор i перейшовши до двоїстого рiвняння, одержимо, з використанням умови (21), рiвняння (17).
Рiвняння (9) записуємо у виглядi
де . У перший доданок пiдставляємо формулу (17), а у другий доданок – формулу (18) i одержуємо подвоєне рiвняння (20).
Зворотнiй шлях довший. Спочатку домножуємо (20) зовнiшнiм чином на вектор i переходимо до двоїстого рiвняння
Знову домножуючи зовнiшнiм чином на вектор i перейшовши до двоїстого виразу, отримаємо (9).
У справедливостi вказаної замiни переконаємось, згорнувши рiвняння (19) з вектором i використавши (21).
В пласко́му просторi-часi вертун зберiгається весь, як бачимо з рiвняння (22).
3 Варiяцiйне узагальнення рiвнянь Матiсона
без ґравiтацiї
Зробiмо деякi алґебричнi перетворення над рiвнянням (19). Для спрощення запису використовуватимемо загальноприйнятi позначення скiсної векторної алґебри, а також позначимо праву частину рiвняння (19) лiтерою . Згортка рiвняння (19) з чотири-вектором одразу приводить до спiввiдношення
(23) |
де пiд величиною розумiємо скалярний добуток бiвекторiв,
Оперуючи спiввiдношенням (23), легко переконатися у справедливостi ще й такого спiввiдношення, незалежно вiд умови (21):
(24) |
Розглянемо рiвняння (25) при вiдсутностi ґравiтацiї. Знаком „“ позначимо операцiю переходу до двоїстого тензора.
Твердження. Рiвняння
(26) |
при постiйних та має варiяцiйне походження. Воно описує рух вiльної буцiм-клясичної дзиґи з масою (7). Величина (6) є першим його iнтеґралом.
Рiвняння (26) можна отримати вiд кожної з цiлого сiмейства функцiй Ляґранжа. Нехай значить псевдоортонормовану базу в пласко́му просторi-часi. Нехай
(27) |
Кожна з функцiй Ляґранжа
(28) |
породжує рiвняння (26) (з постiйним чотири-вектором , який не пiдлягає варiяцiї).
Ми не знаємо, чи iснують Лоренц-iнварiянтнi та глобально означенi функцiї Ляґранжа для рiвняння (26). Вираз у лiвiй частинi рiвняння (26) теж не є iнварiянтом. Саме́ рiвняння (26), одначе, надiлене лоренцiвською симетрiєю в тому розумiннi, яке прийняте у теорiї диференцiйних рiвнянь. Це забезпечується векторним характером лiвої частини рiвняння (26). Якщо
є ґенератором псевдоортогональних перетворень, а – довiльний вектор, тодi
де – це є постiйна дiяґональна матриця канонiчної контраварiянтної метрики псевдоевклiдiвського простору. В застосуваннi до рiвняння (26) бачимо, що множина свiтових лiнiй – розв’язкiв рiвняння (26) не змiнюється пiд дiєю лоренцiвських перетворень. При цiй нагодi згадаємо, що лоренц-iнварiянтних варiяцiйних рiвнянь третього порядку, якi б не мiстили жодних стороннiх векторних чи тензорних параметрiв, не iснує зовсiм [4].
Пригадавши означення варiяцiйного iмпульсу, та вираз для рiвняння Ойлера-Пуасона, , можемо з рiвняння (26) легко узрiти вираз для кiлькости руху частки (вибiр знаку реґулюється знаками доданкiв у формулi (28)):
(29) |
Порiвняємо помiж собою вирази для кiлькости руху (29) i (13), скориставши з означення (18) для величини . Узгодивши масу частки спiввiдношенням (7) та використовуючи означення (11), одержимо:
Множник пропорцiйности є сталим в пласко́му просторi-часi з огляду на збереження iнтеґралу руху (6) i постiйнiсть -вектора .
4 Тривимiрний пласки́й простiр-час
Система рiвнянь (19, 20, 21) при вiдсутностi ґравiтацiї допускає рух у площинi, коли . У три-вимiрному пласко́му просторi-часi рiвняння (19) прибере форми (гляди [5]):
(30) |
В роботах [4] i [7] доведено, що рiвняння (30) з довiльними постiйними параметрами та – це єдине релятивiське рiвняння третього порядку, яке ще може мати варiяцiйне походження. Вiдомi нам функцiї Ляґранжа для рiвняння (30), як i в попередньому випадку, утворюють цiле сiмейство, параметризоване вибором псевдоевклiдiвської 3-бази в просторi-часi:
Якщо компоненти i вiдсутнi, то з формули (21) видно, що i , так що . Вираз для величини кiлькости руху частки i в цьому випадку добре проглядається у лiвiй частинi рiвняння (30) (гляди ще [5]). Вiн спiвпадає iз тим виразом, який пiзнiше розглядався в роботi [8]:
Письмена́
- [1] Dixon, W. G. The definition of multipole moments for extended bodies. GRG, 1973, vol. 4, no. 3, 199–209.
- [2] Weyssenhoff, J. and Raabe, A. Relativistic dynamics of spin-fluids and spinparticles. Acta Phys. Polon., 1947, vol. 9, fasc. 1, 7–18.
- [3] Mathisson, Myron. Neue Mechanik materieller Systeme. Acta Phys. Polon., 1937, vol. 6, fasc. 3, 163–200.
- [4] Мацюк, Р. Пуанкаре-инвариантные уравнения движения в лагранжевой механике с высшими производными. дис.…к-та физ.мат. наук. Львов, 1984. 140 с.
- [5] Мацюк, Р. Лагранжев анализ инвариантных уравнений движения третьего порядка в релятивистской механике классических частиц. ДАН СССР, 1985, том 282, № 4, 841–844 [MR0802859(87d:70028)].
- [6] Мацюк, Р. Буцiм-гамiльтонiвський опис клясичного спiну. Фiзичний збiрник НТШ, 2001, том 4, 226–233.
- [7] Matsyuk, R. Third-order relativistic dynamics: classical spinning particle travelling in a plain. Condensed Matter Phys., 1998, vol. 1, no. 3(15), 453–462. arXiv:1304.7494v1.
- [8] Plyushchay, M. S. Relativistic massive particle with higher curvatures as a model for the description of bosons and fermions. Phys. Lett. B, 1990, vol. 235, no. 1, 47–51.
VARIATIONAL GENERALIZATION
OF FREE RELATIVISTIC TOP
Pidstryhach Institute for Applied Problems
in Mechanics and
Mathematics,
Ukrainian National Academy of Sciences,
3-b
Naukova Str., Lviv 79060
We prove that well known first-order (in spin, momentum, and space-time coordinates) equations of motion of relativistic top are equivalent to the third-order equations of Mathisson on the surface of the Mathisson-Pirani auxiliary constraint. We then consider these third-order equations in flat space-time with constant spin -vector and invent a Lagrange function for them. Allowing physical interpretation to be applied to the complete set of extremals yields a whole spectrum of spin-dependent effective ‘‘proper mass’’ of the relativistic top.